Інсталяція «Париж 1968 року». Малозрозуміла тепер субкультура фанатів кінематографу, чиє життя розчинилось у кіно. Вони копіюють жести і рухи відомих акторів і вгадують з того імена, назви фільмів. Це така гра, де правильно вгадати – верх ерудиції, а за помилку належить штраф на кшталт «американки», сестра може наказати коханому брату подрочити не по-кіношному, а він, не кліпнув оком, подрочить, хоч і без особливого задоволення. Це, як у попередній стрічці, слабо – не слабо. Третій з'являється невимушено, і хоч він американець, не звиклий до французької супервільної моралі, адаптується дуже швидко. Трійця насолоджується польотом мрій в ідеальних умовах: заскочені батьками у позиції аmourà trois, вони можуть навіть не розтуляти повік. Інтелігентний всерозуміючий батечко залишає чек на столі і тихо виповзає з кімнати, аби дітки не прокинулись, мати також співчутливо солідарна. Не оцінила делікатність батьків сестричка Ізабель і ледве не отруїла газом усіх, надибавши чек, їй було соромно, дитячі комплекси і таке інше... Отож це не патріархальна Америка і тим більше не СССР, де не було сексу, а колишнього міністра культури Катерину Фурцеву знайшли в капусті. Ось тому наприкінці кіно зайнялась революція з червоними прапорами. Французам закортіло комуністів, вільний дух Єлісейських полів приївся, як вівсянка на кожен день. На барикаді розділилась трійця, американець Метью теж забажав крові, він був з тих, хто знаходить виправдання війні у В'єтнамі, він патріот своєї країни. Прикро, і це в той час, коли СССР танками чавив Празьку весну. Фабула юнацьких мрій зникає в полум’ї розваг дорослих фанатиків.
Рік виходу: 2003
Жанр: мелодрама, драма
Випущено: Франція, Великобританія, Італія
Режисер: Бернардо Бертолуччі
У ролях: Майкл Пітт, Єва Грін, Луї Гаррель, Ганна Ченселлор, Робін Ренуччі, Жан-П'єр Кальфан, Жан-П'єр Лео, Флоріан Кадіу, П'єр Ханчіссе, Валентин Мерле
