Неординарний витвір найтиражнішої української письменниці з першої і до останньої сторінки просякнутий дуальним змістом самої назви. Мати все хоче кожен герой, кожен докладає шалених зусиль, і рідко коли тверезий розум керує їх діями. Щоразу важко передбачити, до чого доведе нестримне бажання досягнути мети, і ніхто ніколи не зважує, яка порожнеча його чекає за підкоренням наміченої вершини. І ще мати, матір, і материнська любов взагалі – яка вона може бути і як вона може перетворитись на мішень для полювання, коли порожнеча чорнильною плямою заливає уявлення про сенс життя.
Тема друга. Хороша і погана людина. Два центральних персонажі наприкінці оповіді обмінюються цими ярликами. Чи може так бути? Прецінь шляхетність душі впродовж декількох місяців (основна дія відбувається від зими до літа 2009 року) неможливо ані набути, ані цілком втратити. Отже така цінна і рідкісна риса людського характеру іноді ховається за найбрутальнішими вчинками, і скороспілі судження про людину виявляються помилковими.
Тема третя. Людина, як річ. В нашім суспільстві нереально. Хто зна, чи ментальність народу і була така, чи роки незалежності якось подіяли? Малу людину витягли зі страхітливих злиднів до золотої клітки не силоміць, ледь відчутний доторк до елітного світу багатіїв встиг опалити її, але вона втікає, прихопивши найдорожче, незважаючи на смертельну небезпеку невідомості, бо не в змозі бути річчю. Хоч і платить за це життям, та в своєму короткому житті ловить те саме «все» і тому певно ні про що не шкодує. Вибір людини – рабство гірше за смерть.
Світ «абсурду людського існування» - так характеризує тривимірну картину цього дивного простору невідома блоґерка зі сторінки http://blog.i.ua/user/507419/592341/ , простору, який складається з чотирьох стін двох квартир на київському Подолі, повсякденного маршруту з Подолу через Контрактову площу, Андріївський узвіз та вул.Володимирську і маленького хутірця близ села Петрівка, що в трьох годинах їзди від столиці
