Роман про справедливість і дитяче кохання. Сльозавий хеппі-енд майстерно розбавлений розповідями дільничого за чаркою про кримінальні страхіття селища Гуменюки, яке має бути десь поблизу Білої Церкви, бо вітчим одного з головних героїв ніби то мер самої Білої, інше підходяще місто годі й придумати. В цій книзі мала злодюжка – найпозитивніший герой, в її свідомості ідея справедливості сама собою відточилась гостріше, ніж могла на кращих текстах філософських світил, отож не завжди треба читати багато книжок, щоб стати людиною, тим більш у 12 років. А взагалі для літератури випадок рідкісний – не змальовано жодного безумовно негативного героя, хіба що у коротких абзацах хмільного одкровення чесного міліціянта. Бачення життя очима молодих незагидотжених душ, очима, які бачать і відчувають людей навколо себе, а відтого для них «не всі засоби добрі».
«Усі ми в’язні по життю. Точніше - ув’язнені життям. У нас так багато часу на чекання, на те, щоб пережити тисячі дрібних розчарувань, що однієї великої, але миттєвої радості ми пережити просто не встигаємо. Бо радість завжди миттєва»

Ось що пишуть про авторку:
«…Один із нападників сказав мені: «Ну всьо, тьотка, гані бабки по-харошему!». А я запитала наївно: «А що, коли не по-харошому?» Тоді він: «Значіт, прощайся со своєй вставной чєлюстью!» Може, це й спрацювало, бо в результаті той грубіян позбувся …чотирьох зубів! Не можна жінкам навіть мого віку казати такі компліменти!»

Це сьогодні Ганна Ручай із містечка Біла Церква з гумором розповідає про той випадок. А тієї ночі, коли поверталася додому темним провулком й з-за рогу вийшло троє молодиків, їй було таки не до жартів. «Рєбята» налаштувалися рішуче і були впевнені, що вже одного їх вигляду ця маленька, втомлена й незграбненька, на перший погляд, тітонька злякається і віддасть усе, що попросять. Утім не на ту натрапили. Коли б знали, що пані – володарка чорного поясу з карате…

– Якби я була без підборів і вічної української великої сумки, то ці хлопці залишилися б без травм, принаймні обійшлося без крові, – розповідає вона. – Тому що в карате шотокан я вже шістнадцять років, тож знаю, як ударити правильно, аби людина не знепритомніла. Але цього разу підбори і сумка відіграли фатальну роль у їхньому житті. Та й у моєму теж. Ось уже півтора місяця мене мучить совість, що в одного хлопця тріщина у гомілці і він досі в гіпсі, а інший втратив чотири зуби, оскільки я одночасно махнула й рукою, й сумкою…

Письменниця, яка є і заслуженим тренером України, і майстром лижного спорту, каже, що за всі ці роки їй жодного разу не доводилося застосовувати бойові вміння у реальному житті, хіба на змаганнях з карате. А тут хлопці, що в сини годяться (у самої два – одному 30, другому 21 рік), примусили так вчинити. До того ж на душі було неспокійно, бо поверталася з лікарні від невістки, яка народила недоношену дитинку… Тож жінка мала при собі гроші, що відклала на ліки…

Пані Ганні також дісталося – отримала струс мозку, бо ж третій хуліган, перед тим, як утекти, пожбурив у неї шматком асфальту! Письменницю врятував капюшон, що впав на плечі. «Згодом мені казали в палаті, мовляв, то твоя помилка, що ти стояла до нього потилицею. Але ж якби я повернулася до нього лобом, то він мені голову зніс би, – зітхає. – Вони гадали, що безневинна тітка, яка повзе собі ввечері додому, зсутулившись, жодного опору не чинитиме! Відверта здобич. І раптом отаке…»

Але і це ще не кінець історії. Коли на місце пригоди приїхала міліція, то обидва нападники заявили, що …тітка сама до них причепилася. Мовляв, вона каратистка, то ходить собі по ночах, тренується… Звісно, міліціянти реготали довго. Проте кваліфікували справу як вулична бійка. І позаяк хлопці свідчили, що «тітка сама до них причепилася», то довелося навіть влаштувати очні ставки з продавцями нічного магазинчика, які бачили бойовисько.

Отак 53-річна жінка, зріст якої 157 сантиметрів, завдала серйозних ушкоджень двом дужим хлопцям-хуліганам…

P.S. Ганна Ручай відома як авторка соціально-психологічної літератури для жінок несентиментального напрямку. Герої книжок «Жіночий бокс», «Дикі руські пані», «Школа №13» – жинки сильні, вольові, темпераментні, здатні самостійно захистити себе від життєвих негараздів... У її творах – історії з життя.

Протягом років письменниця колекціонує історії з життя звичайних людей: сусідів, продавців найближчих крамничок, попутників у транспорті...
http://sumno.com/article/pyatdesyatytryrichna-pysmennytsya-skalichyla-dvoh-/
[439x699]