Мобильный LiveInternet Без заголовка | морда_зверя

Авторизация

Дневник морда_зверя Лента друзей - Дневник - Полная версия

Без заголовка 30-06-2010 14:51 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Морврана Оригинальное сообщение

Ну, що ти, маче, кажеш – відродив?
А я стою схвильована й не вірю,
Що маківка твоя не червоніє
Серед городу в зелені садів.
Жилось тобі привільно на грядках.
Родилось щедро і всміхалось добре.
А твоє сонце вже ішло за обрій –
Не пахнуть йому більше в шуликах.
Ну, що ти, маче, наче занімів,
А маковій який, скажи, без маку?
Он секретар сільради вчора зранку
Пройшов дворами й вирвати звелів.
Ну, як тобі поясниш у рядках,
Що зграя гультяїв зварила зілля.
За маківки твої – лихе дозвілля –
Убили дядька прямо на грядках.
Хіба ти винен, маче, що вони
Знайшли в тобі свою безплідну втіху.
Собі на лихо й нам усім на лихо
Лежиш ти винуватий без вини.
І вже на свято пирогів не ждать,
Не подавать маковиків до столу.
Невже ж таки нікому і ніколи
Ні малювать тебе, ні вишивать?
Спита онук колись мій: мак – що це?
А я йому чи зможу пояснити,
Що пахнув мак, немов медами вмитий.
А колір мав, як сорому лице?..
Наталя Баклай.
Традиція шанування маку виникла в Україні за давніх часів, зробивши цю тендітну квітку справжнім символом нашого народу.
Зерна маку були виявлені на території дитинця Райковецького городища. У Києві княжої доби згадуються лаврські городи, на яких вирощували мак. Про хліби з медом та з маком мовиться і в Києво-Печерському патерику. Цю квітку часто вишивали на сорочках, рушниках, використовували для оздоблення хат. Найпереконливішим доказом давності маку в Україні є його повсюдна присутність: у поетичній творчості, піснях, замовляннях, обрядовості нашого народу.
Існує до ста видів маку, однак в Україні найбільше відомі та вживані мак городній та мак дикий, самосійний.
Мак - символ безмежності зоряного світу; Сонця, зорі; сну і смерті; плодючості, заспокоєння; швидкоплинного життя; красивої дівчини; безневинно пролитої крові (у християнстві); надійного оберега від нечисті.
Мак у міфопоетичних системах світу пов'язувався у першу чергу зі сном та смертю. Римська богиня Церера ходила по землі, і за кожним її кроком виростала вогниста квітка. Зібравши букет маків, богиня засинала. Грецька міфологія змальовує образ вродливого юнака Мікона, перетвореного після смерті у мак. Макова голівка була символом плодючості і заспокоєння, атрибутом Афродіти, Гери, Кібели. У християнській літературі поширений мотив про те, що маки ростуть на крові розіп'ятого Ісуса Христа. Отже, мак - символ безневинно пролитої крові.
Українська символіка квітки маку пов'язана з ідеєю молодості і краси. В народній поезії він є символом не тільки прекрасного, а й дівочої вроди зокрема: "Гарна дівка, як маківка", "Дівчина, як маків цвіт", "Як маківочка", "Як мак процвітає" -про людину у повній силі і красі.

Часто навколишній світ, оселя зіставлялися саме з маком /"Сей світ, як маків цвіт", "Збудуй мені світлоньку з макового цвітоньку"
У замовляннях досить часто використовують мак. Маківка втілювала безконечник, який не має ні кінця, ні початку. Бо перелічити, а тим паче визбирати розсипаний мак практично неможливо, бо:
"скільки зірок у небі,
стільки маку в маківці".

Тендітна квітка часто виступала символом роду так, за народними повір'ями, вважалася що в ній, міститься сімсот, сімсот дві, чи сімсот чотири мачини. Про це йдеться у загадках "стоїть стріла серед двора, а в тій стрілі сімсот і дві"; "Під одним ковпаком сімсот козаков"; "Сімсот воєвод, на стрільці город".
Мало не кожне календарне свято українців тією чи іншою мірою пов'язане з уживанням маку. Згадаймо хоч би великодні струдлі і пиріжки з маком. Та було в році свято, коли мак удостоювався особливої уваги і шани – Маковія. Кожна українська родина прагнула посвятити голівки городнього маку та зерна дикого маку

Мак оспівували і в хороводних та ігрових веснянках. В одній із них дівчата та молодиці утворюють коло, в середину якого сідають кілька дівчаток, довкола них ходять і співають:
Мак, мак, маківочка,
Золотая головочка,
Станьте ви, дівки,
В червоний мак,
Мак, мак, маківочки,
Золоті верхівочки,
Постойте, дівчата,
Як мак на горі
Коли ранньою весною сіяли мак, то за звичаєм носили з собою спечені з пшеничного борошна " хрести" з маком, при цьому примовляли й співали:
Край долини мак, мак,
Край широкій мак, мак –
Мак чистий, головистий;
Головочки, як ріпочки;
Молодії молодочки завивали головочки.
Буде мак тут!
Буде мак тут!

Магічною, захисною силою наділявся мак і у весільних звичаях та обрядах. Його згадують у піснях, що супроводять шлюбні церемонії. Так, гості при "гарному" весіллі ( коли молода дотримала цноту) співали:
Хоть роди чорний мак,
Хоть не роди
Аби нам родила калина,
Аби нам була весела родина.
Відповідно при "негарному" весіллі ( молода "нечесна" ) гості співали:
Хоть роди калинонько,
Хоть не роди,
Аби нам родив чорний мак,
Веселися родинонько хоть і так.

Із давніх-давен мак використовували і як зілля для приворожування. Щоб принадити парубків до свого кутка, дівчата варили у перший тиждень Великого посту пшоняну кашу з маком і закопували її на деякий час у землю там де збиралися:

Що на нашій на улиці
Дівки чарівниці,
Закопали горщок каші
Посеред улиці.

У Купальську ніч, коли ворожили дівчата свою долю, деякі в надії самим визначити її, готували макове зілля для парубків. Приворожування на відміну від ворожіння вважалось діянням, посланням темних сил і, як правило, закінчувалося трагічно:
«Піду бережечком, як мак по полю,
Маковим віночком кличу доленьку свою»

На таку ж тематику відома пісня Р. Савицького «Червоні маки»:
Мак червоний між житами.
Срібний місяць над полями...
В ніч таку, коли все спить,
Щось у житі шелестить.
То нещасная дівчина.
А любов у цім причина, —
Все збирає маків цвіт.
Плаче тихо на весь світ.
Червоні маки, цвіти кохання,
Болючий спомин, тихе ридання!
Червоні маки, чудові квіти
І згадка всіх минулих літ.
Мак червоний між житами,
Срібний місяць над полями...
В ніч таку, коли все спить,
Щось у житі шелестить

Та не варт забувати, що мак - символ господарського і родинного розмноження, про що свідчить така обрядодія: перед Святою вечерею господар обходить з хлібом своє селище, не минаючи жодного закутка. Обкурює ладаном та посипає все самосійним маком. Мак-хруставець тут виступає водночас і оберегом проти нечистої сили, зокрема <опириці, що молоко відбирає>.
Окрім того, мак символізував світанкову зорю :"Ой зацвіла маківочка, зачала бриніти"
У піснях маків цвіт прирівнюється до швидкоплинного людського життя:
Пройшов мій вік, як маків цвіт,
Що вдень цвіте, а вночі опаде.
Дещо подібне знаходимо у поезії Івана Драча:
Мороз вже сивий доцвітає,
Вже день од холоду закляк,
А тут, де падолист витає,
Між листом жовтим сяє мак.
Пелюстки скоро спалить іній,
А з ними вигаснем і ми,
І скільки дивних ніжних ліній
Згорить у кратері зими.
Мала мачина і кульгава,
На ній я душу зупиню:
Йде Панна Осінь золотава
З маленьким келихом вогню.
Є виклик силі тій вогненній,
Провіщий є і дивний знак –
Над смерть горить манюній геній:
Кульгавий, впертий, точний мак.
Чом нас так вабить це палання,
Аж завмираєм лячно ми,
Мов вогневинка ця остання
Перед лихим вогнем зими?!

Водночас мак пов'язувався із хтонічними істотами, смертю. Наприклад: "маку наївся" - очманів; "на мак розбити" - вщент; "маком сісти" - загинути.
Іноді найдорожчу людину - матір - порівнювали із маківкою:
Та нема цвіту ніжнішого, як та маківка,
Та нема ж роду ріднішого, як та матінка.
А моя і матінко, та моя і ріднесенька, та до кого я і прихилюся?
Та буде ж в мене матінка срібна та не рідна,
Та буде ж в мене матінка золота, та не така, як була.
Та моя і матінко, моя і ластівко,
Та якої ви собі хаточки забажали смутної та невеселої!
Та в нас же хата хоч вона і старесенька, та вона і виднесенька,
А вам же зробили новесеньку та темнесеньку.
Та туди ні зозуленька не закує, та туди соловеєчко не защебече,
Туди ж і вітер не повіє, туди і сонечко не загріє.
Та до кого ж я тепер в гостеньки ходитиму?
Та прихилюся я до стіни, то і стіна нахилиться,
Та прийду я до рідного і братіка, і братік не дивиться.
Та моя матінко, моя орлице,
Та до кого ж я тепер правду носитиму?
Та моя і матінко, моя зозуленько,
Та обізвись до мене хоч одним словечком!
Та я ж над тобою стою, та так, як зозуленька кую, а ти ж не обзиваєшся.
Та я до дорожки припадала, та вашого слідочку шукала, та я не найду.
Та я ж травицю прогрібала, та я ж слідочка шукала.
А де ж ті будуть торгочки,
Що будуть собіратися сини та дочки?
А де ж ті будуть ярмарки,
Що будуть продаваться рідненькі матінки?

У літературі образ маку символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну:
Ординці воїна скришили,
На землю впало тіло біле
І, наче зерно, проросло,
А влітку маком зацвіло.../ М. Стельмах/.

На слова Івана Франка, є ще одна чудова пісня про символізм маку та Січі:
Гей Січ іде Красний Мак цвіте
Кому прикре Наше Слово нам воно святе – 2
Гей Січ іде наче рій гуде
Разом серця разом руки тай гаразд буде – 2
Гей Січ іде підківками брязь
В своїй Хаті своя й Воля а всім зайдам зась – 2
Гей Січ іде шабельками брень
Кому люба чорна пітьма а нам ясен день – 2

Широко відома народна і пісня Ой ти, Морозенку:
Ой ти, Морозенку, Ой ти, преславний козаче,
За тобою, Морозенку, Вся Україна плаче.
Та не так тая Україна, Як те горде військо!
Ой заплакала Морозиха, Йдучи рано на місто.
Ой заплакала Морозиха Та й стала тужити,
Що взяли її сина Івана У військо служити.
«Не плач, не плач, Морозихо, Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками, Та меду-вина напийся!»
«Ой чогось мені, панове-браття, Мед-вино не п'ється, -
Ой десь мій син Морозенко З турком-шведом б'ється!
Ой щось, браття, перед двором Сизий орел в'ється, -
Мабуть, мій син Морозенко Назад не вернеться!»
У неділю та ранесенько, Та ще до схід сонця
Ой плакала Морозиха, Сидя край віконця.
«Ой щось рано-ранесенько Став мак розпускаться,
- Мабуть, син мій Морозенко У неволю попався».
Ой з-за гори з-за крутої Горде військо виступає,
Попереду Морозенко Сивим конем грає.
Ой не вспів Морозенко На коника сісти,
Обступили Морозенка Турецькії війська.
По тім боці запорожці Покопали шанці;
Ой впіймали Морозенка У неділю вранці.
Ой недаром ранесенько Той мак розпускався, -
Ой уже наш Морозенко У неволю попався.
Ой загнали Морозенка В глибоку долину
Та спіймали Морозенка За червону жупанину.
«Не будемо, Морозенку, Ані сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку, Живцем серце добувати».
Посадили Морозенка На біле ряденце,
Ой вийняли з Морозенка Кривавеє серце.
Познімали з Морозенка Всі червоні стрічки;
Куди везли Морозенка – Там червонії річки.
Розкопали Морозенку Глибоку долину,
Висипали Морозенку Високу могилу.
Прилетіла зозуленька, Начала кувати:
«Вийди, вийди, Морозихо, Морозова мати!»
Прилетіла зозуленька, Сіла на воротях:
«Вийди, вийди, Морозихо, В червоних чоботях!»
Прилетіла зозуленька Та й сіла на фіртці;
Ой виходить Морозиха, Руки її в тісті.
Ой, як вийшла Морозиха У густії лози, -
Обілляли Морозиху Дрібненькії сльози.
Ой Морозе, Морозенку, Ти преславний козаче!
За тобою вся Вкраїна Тяжко-важко плаче!
http://abetka.ukrlife.org/symb_mak.htm
http://etno.uaweb.org/mynuvshyna/r23.html
http://ukrlife.org/main/evshan/symbol_m.htm
http://www.parta.com.ua/composition/view/71/
http://www.volyn.com.ua/?rub=10&article=0&arch=230
http://www.ukrajinci.hu/arhiv/hromada_72/berehenya/mak.htm

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote