Это цитата сообщения
Морврана Оригинальное сообщениеОбраз калини в народній українській пісні.
[261x400]Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина..
(Т.Г. Шевченко)Спрадавна повелося, що в Україні весільним кущем стала калина (
горобина у північної сусідки). Їм приписують одні й ті ж самі магічні властивості: захист жінки, від будь-яких негараздів, зв'язок з померлими, ясно бачення. І калина і горобина, мають гіркі плоди, на згадку про нещасливе кохання. Та на мій погляд, куди цікавішим є той факт, що обидва дерева пов’язують з захистом від «злих сил», якщо придивитися на ягідки, то неможливо не побачити, що горобина вінчається пентаграмою, а калина – має форму людського серця… З калиною зв’язана руна перт, найтаємничіша із рун. Я не буду писати про використання калини, кожен бажаючий може знайти все сам, від застосування в контрацепції, до збільшення розміру з/п з її допомогою.
Геній українського народу, колись сказав: «Без верби і калини – нема України», з великою радістю, пропоную проглянути бажаючим відображення цієї таємничої рослини в символізмі народної пісні.
Калина звичайна, червона калина (лат. Viburnum opulus; місцеві назви: карина, калена, калинина) — високий гіллястий кущ 2-4 м висотою з сірою корою, з роду Viburnum, родини Адоксових (Adoxaceae).
Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця — «Коло». Її значна поширеність на теренах України, пов'язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, похорони, осінній обряд «похід на калину» та ін.) зумовили перехід із світу номінативної одиниці у світ художнього образу. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом-символом як домінанта в асоціативному зв'язку калина — дівчина (мати), калина — Україна, калина — кров.
Калина оспівується і в календарно-обрядових піснях: веснянках, русальних, петрівчаних, весільних. У весільних піснях калина – символ щасливого родинного життя. На стіл перед молодими ставили колоски з калиною, обвиті червоною стрічкою, кетягом калини прикрашали коровай, щоб доля була багатою на любов, добро та діток.
Калина в цвіту - це прикмета дівування, це дівчина на виданні:
Посадила стара мати
Три ясени в полі,
А невістка посадила
Високу тополю.
Тут явори посадила,
Сестра при долині.
А дівчина заручена -
Червону калину.
Там на калиновім кущі
Там на калиновім кущі
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мене все не пускав.
- Козаче мій, то ж я твоя,
Пусти мене. Зійшла зоря.
Проснеться матінка моя,
Спитає, де гуляла я.
- А ти скажи її в отвіт,
Яка була чарівна ніч.
Весна іде, красу несе,
Тій красі радіє все.
- Дочко моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч.
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза.
- Коса розплетена тому,
Що її подружка розплела.
А на очах блищить того -
За зраду милого мого.
- Мамцю моя, ти вже стара,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою.
Та не всяке кохання було щасливим:
При долині кущ калини, похилився до води.
"Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди?"
"Якось ранньою весною бравий козак прискакав,
Милувався довго мною, а тоді з собою взяв.
Він хотів мене - калину, посадить в своїм саду,
Не довіз, а в полі кинув, думав, що я пропаду.
Я за землю ухопилась, стала на ноги свої
І навіки оселилась де вода і солов'ї.
Ти не дуй на мене вітре - я тепер не пропаду,
Надімною сонце світить і я за літа цвіту".
Парубок прощався зі своєю коханою, присягався їй у вірності, прохав її зачекати на його повернення:
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала.
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала.
Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечора ходить.
– Ти, дівчино, лиця рум’яного,
Полюби ти мене молодого.
– Ой рада б я вас усіх кохати,
Та боюся козацької зради.
– Не рубав я у лузі калини,
То й не зраджу молоду дівчину.
Пов'язана в пучечки калина - зв'язана шлюбом дівчина. А шлюб усілякий буває:
Та чи я в лузі не калина,
Та чи я в лузі не червона?
Нащо мене поламано,
І в пучечки пов'язано?
Нещастя моє! Недоля моя!
Та чи я в батька не дитина,
Та чи я в батька не кохана?
Нащо мене засватано,
І світ мені зав'язано?
На весіллях гурт дружок співав:
Прощай, прощай Ганнусенько, сестро наша!
Тепер же ми не твої, ти не наша.
Цвісти було б, калинонько, із вітками,
Гулять було б, Ганнусенько, із дівками,
А тепер же оставайся із жінками.
У народі існувало таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду – син:
Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки.
Як заграє, як заграє...
Скільки він мелодій знає!
Я насмілився спитати,
Де він так навчився грати.
Посміхнувсь дідусь лукаво:
- У калини біля ставу.
Щоб не знала мене...
Та не варт забувати, що саме цей кущ - поетичний символ материнської любові:
Ой повішу колисочку та й на калиноньку,
Буде вітер колихати любу дитиноньку.
Буде вітер повівати, калину хитати.
Хибний дощик буде йти, дитя напувати.
Пташки будуть прилітати, дитині співати.
Люлю, дитя, спати, бо пішла десь мати.
Пішла на долину ламати калину.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!
Калину ламати, дитя напувати.
Щоб росло здорове й мало чорні брови.
Ще й рум'яні щічки, ой поспи де трішки.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!
***
На калині мене мати колихала,
Щастя, долі в чистім полі виглядала,
Ой, калинонько червона, нахилися,
Від землі ти сили-соку наберися.
Та літа давно минули-одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млина розквітає,
Мого рідного синочка забавляє.
Виростай же, мій синочку, мій соколе.
Тобі щастям колоситься рідне поле,
Пролягла тобі на полі путь орлина
І в дорогу проводжає цвіт калини…
Не можу не згадати й чудову авторську пісню І. Чернецького, про матір, пов’язану з образом калини.
Ой, чого та калина віти похилила –
Чи багато цвіту, чи тяжка роса?..
Ой, чого так рано мама посивіла?
А була у неї золота коса.
Мамині дороги, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає сивини печаль.
Стеляться тумани долами-лугами,
Стеляться тумани на глибокі сни...
Гей, дорого дальня, поверни до мами
Буде в її косах менше сивини.
Калину саджали на могилах тих, хто боровся за волю та незалежність українського народу як символ вічної людської пам’яті та незнищенності народу та його ідеалів, тому вона є пам’яттю за всіма полеглими.
“Червона калина”.
Як вбивали братів, славних козаченьків,
Вражі бусурмани, вішали на гак.
Глянувши востаннє на цей світ біленький,
У смертну годину козак мовив так:
Хай живе, хай живе вільна Україна.
Хай живуть, хай живуть вічно козаки.
Хай живе, хай цвіте червона калина.
Нехай згинуть воріженьки на вічні віки.
Хто живе на світі і хто жити буде,
Хто шляхи козацькі буде ще топтать,
Щоб буяла доля, щоб раділи люди, –
Дай їм, Бог, востаннє ці слова сказать.
Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Ця архаїчна значущість слів калина — кров за традицією зберігається і у піснях воєнної тематики нового часу:
У діброві при долині вітер повіває,
Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає.
Ой червоні тії сльози з стрілецької рани,
Впав бідненький при долині, більше вже не стане
Подібно, «калина на могилі» має стійке символічне значення: тужлива пам'ять за померлим на чужині молодим козаком чи хлопцем, сином, братом:
«Ой поїхав стрілець»
Ой поїхав стрілець на страшну війну
І поліг у бою за Україну.
Ой поїхав стрілець на страшну війну
І поліг у бою за Україну.
Його вірні друзі, що з ним разом йшли,
Взяли мертве тіло, в Черче принесли.
Його вірні друзі, що з ним разом йшли,
Взяли мертве тіло, в Черче принесли.
Взяли б, товаришу, тебе з собою,
Але спішимося разом до бою.
Взяли б, товаришу, тебе з собою,
Але спішимося разом до бою.
А старенький батько з війни повертав,
Він здибав стрільчика, що вбитий лежав.
А старенький батько з війни повертав,
Він здибав стрільчика, що вбитий лежав.
Почав приглядатись, хто це за один,
Пильніше поглянув, а це його син.
Почав приглядатись, хто це за один,
Пильніше поглянув, а це його син.
Назбирав дощечок, збив домовину
І гірко заплакав: "Сину мій, сину!".
Назбирав дощечок, збив домовину
І гірко заплакав: "Сину мій, сину!".
Як прийшов додому і сперся на тин,
Дружина питає: "Де наш рідний син?"
Як прийшов додому і сперся на тин,
Дружина питає: "Де наш рідний син?"
У селі, у Черчі! Там є могила...
Ой там спочиває рідна дитина.
У селі, у Черчі! Там є могила...
Ой там спочиває рідна дитина.
А на могилі червона калина,
За стрільцем рида молода дівчина.
А на могилі червона калина,
За стрільцем рида молода дівчина.
А на тій могилі терновий вінець,
Ой там спочиває молодий стрілець.
А на тій могилі терновий вінець,
Ой там спочиває молодий стрілець.
А на тій могилі хрест березовий,
Ой там спочиває стрілець молодий.
А на тій могилі хрест березовий,
Ой там спочиває стрілець молодий.
Для українців, що відстоювали загальнонаціональні інтереси, вели непримиренну боротьбу з поневолювачами українського народу, девізом стало варіанти пісні С. Чарнецького, Г. Труха «Ой у лузі червона калина» :
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо.
Не хилися, червона калино: маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.
Виступають стрільці січовії у кривавий тан
визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми тії ворожі кайдани розіб’ємо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей у полі ярої пшенички золотистий лан.
Розпочали стрільці січовії з ворогами тан.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!
Кущ калини біля материнської хати — це не тільки окраса, а й наш духовний символ, на¬ша спадщина.
Зоряна калина
Говорила мати: «Не забуться, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Білий цвіт калини — радість України,
А вогняні грона — наша кров червона.
Зоряна калина і краса, і врода
Нашої країни — нашого народу». —
Пам'ятаєш, сину, що казала мати:
«Посади калину в себе біля хати».
http://konserg.ucoz.ua/
http://uellin.narod.ru/legenda/calina.html
http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-20663/
http://headliner.kiev.ua/razdel8/index.php
http://abetka.ukrlife.org/symb_kalyna.htm
http://www.vmiretrav.ru/drevo/kalina.html
http://www.lady.ru/magia/article-18274.html
http://berezne.libr.rv.ua/kids/kalynalegend.html
http://druidgor.narod.ru/travnik/travnik193.html
http://www.ualogos.kiev.ua/toprint.html?id=387
http://narodna.pravda.com.ua/politics/46402248bc920/
http://osvita.ua/school/lessons_summary/outschool/2137/?list=1