Шлях до закинутого бомбосховища проходив повз станцію метро «Чернігівська». Тому до метро «Лісової», звідки їздить автобус до Биківні, потрібно було йти пішки. І це можна було зробити швидко і не відволікаючись... Проте цього разу я спеціально вирішив пройтись не звичним маршрутом, а піти через парк Кіото. Все-таки, це один із небагатьох недосліджених парків Києва, який давно збирався відвідати. Та й зайва тема для звіту не завадить.

Звичайно, збирався поглянути й на найдовшу алею сакур в Україні, довжиною більше 800 метрів. До того ж, було цікаво: чи застану їхнє цвітіння, чи ні? Бо період квітування сакур — два тижні. І, за всіма ознаками, я повинен був проґавити момент. Але ні — таки пощастило побачити сакури в квітах.


1. Як не дивно, сакури за декілька тижнів ще не відцвіли. І виявилось, що вони бувають не лише рожеві, а й білі!
А оскільки весна, то й окрім квітів було на що заглядатись:)


2. Якщо йти зі станції метро «Чернігівська», парк розпочинається одразу за мостовою розв'язкою.


3. Ось і парк, по центру якого і розташована знаменита алея сакур! Рік тому я дійшов тільки до цього місця. Але тоді сакури лише починали цвісти.


4. Перші деревця. Такі маленькі, а вже цвітуть!


5. Квіточки великим планом... із павучком.


6. Виявляється, сакури бувають не тільки рожеві, а й білі.


7. Хоча, якщо придивитись, вони білі з рожевим відтінком.


8. Біла і рожеві сакури.


9. Одним словом, краса. Хоча, схожі ракурси потроху набридають.


10. Тому можна подивитись по сторонам. Наприклад, з боку Броварського проспекту парк нагадує сосновий ліс з домішками каштанів і беріз.


11. І знову вся увага на квітки сакур.


12. Оглядаюсь в сторону «Чернігівської», звідки прийшов.


13. В деяких місцях алею розділяють одинокі здоровенні сосни.


14. А сама алея то звужується, то розширюється.


15. А які барви: рожеві, білі, бузкові!


16. Поступово, з боку вулиці Кіото з'являються високі дерева.


17. Іще раз білі сакури великим планом.


18. А відійшовши в сторону опиняєшся в парку з сосен.


19. Що ще кидається в очі — кабелі освітлення, що стирчать із землі.


20. Позаду лавок зробили арку. Не впевнений, що це практично. Гусіні і павукам буде зручно спускатись на сидячих перехожих:)


21. Ну а я продовжую вишукувати нестандартні ракурси на квітучі сакури.


22. Макрозйомка рожевих сакур.


23.


24. Ще одна біла сакура в оточенні рожевих.


25. На шляху зустрічаю величезний дитячий майданчик.


26. Обабіч алеї помітив деревце з іншими квітами. Бачив такі на вул. Володимирській, біля Оперного театру. Напевно, це мигдаль.


27. Сакури прикольно виглядають на фоні багатоповерхівок.


28. На фоні квітучих сакур замутив селфач.


29. А алея продовжується.


30. Яскравий зелений газон служить гарним фоном для заквітчаних сакур.


31. На зумі теж виглядає непогано.


32. Потихеньку дійшов до саду каменів.


33. Далі — японський сад. Основа композиції — буддійська колона (ступа).


34. Камінчики і маленький струмок. Мальовничо!


35. Тут є і озерце...


36. І декілька містків.


37. Ще з десяток метрів — і дійшов майже до кінця парку.


38. Тим часом, народу ставало більше.


39.


40. На завершення огляду — сакури в оточенні сосен.


41. І чудовий березовий гай.

Парк Кіото сподобався. Алея квітучих сакур справді довжелезна і красива. Не знаю, правда, як парк виглядає в інші пори року, але поки це найгарніший київський парк, в якому побував.

Вийшовши з парку побачив будівництво тролейбусної лінії. Але це вже зовсім інша історія.

https://interesniy-kiev.livejournal.com/4560108.html