Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: «Життя прекрасне»,
Так, життя прекрасне,
А вона…
А вона, а вона
Сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти
Від дешевого вина.
Я співатиму для неї –
Аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос
Подолати цю печаль…
Так у світі повелося –
Я люблю її волосся,
Я люблю її думки й вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона
Сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти
Від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
Моя доле золота,
Я продовжую кричати.
Ніч безмежна і пуста…