Я ось що вам скажу: в Києві немає місць жаскіших за вулицю Смірнова-Ласточкіна. То ніби тіло росло-росло, а потім якась його частина зупинилася в рості. Всохла рука, чи дитяче обличчя на старечому тілі.
Серед заводів - порожні приватні будинки. І один - жилий.
Мені здається, самотньо жити у такому місці, де навіть радіо, напевно, транслює новини 60-літньої давнини. А вночі приходять люди із порожніх будинків, п'ють компот, слухають новини про початок вінйи, підтискаючи губи - мовляв, за нашої молодості жилося краще.

Мене дуже від цього заглючило - чого ще чекати від нетверезого флудера о 5 ранку? Досі, власне кажучи, глючить...