Після Рок Екзистенції дужжжже болять ноги...

Сьогодні на Політехнічному були всі. Половина Могилянки, Рудик і Со, Яся і Со (у складі Наташки)), Оксанка, Катя і навіть Кирило))) Ми побачили його з дівчиною... не просто, а з його дівчиною, оскільки ні з якою іншою я Кирила поруч уявити не можу. Навіть якби він обійняв іншу, було би видно що він -- сам. Але ми... не стали їм заважати, так і розминулися. А мобільного у Кирила немає в принципі.

Було цікаво подивитися, що ж маєлося на увазі під тими трьома сценами, про які стільки було сказано -- щось тіпа основної, "неформатна" і акустична. Ну, в результаті до третьої ми не добралися, натомість ті дві зацінили. Нічого нового я не почула, але це певно свідчить про те, що я вже непогано розбираюся)) Або про те, що Рок Екзистенція -- це не андерграунд. Хоча це і так ясно.

Ще раз переконалася, що Оркестр Янки Козир рулить форевер! Подивилася на Ірену Карпу, яка стрибала по сцені у топіку і волала "Саша хуй!!", щоби  "у всіх усе встало і змокріло". А стрибали ми під ВВ. Вони виступали останніми. Це був відрив. Заради цього я і йшла на концерт. Відірватися-стрибати-тріпати головою-гасати у хороводах-виснажити тіло настільки, щоби у голові не залишилося думок. Не залишилося сил на думки. Уффф.....

Зате тепер болять стомлені ноги))