Картоплинку Землі

в темнім небі сховаю

погляд карих очей

з горизонтом схрещу

У травневу траву,

як стрічки, повплітаю

волосинки життя,

волосинки дощу.

Не візьму від людей

ні краплиночки втіхи,

Захоплю на зірки

вузлик солі і сліз.

Як вітрище старий

похлинеться від сміху,

зашумить вслід за мною

покинутий ліс...