З віника сиплються цвяхи

і падають у калоші дідові Дмитрові,

і кожного разу у діда щось здригається,

начебто баба Олена зачіпає оте щось

своїми шкарубкими пальцями.

"Чого б то?" -- думає дід.

А зорі блищать у відрах,

і в роті чомусь висло,

може, від малосольного огірка...

Мабуть, бабі сумно самій

і вже кличе вона його

у своє потойбічне царство.

А.Ф.