Правда красиво?..

Абсолютно провінційна поетеса, а пише красиві вірші. Мені принаймні подобаються. Цікава в Обухові літературна туса, неймовірно зворушлива їхня провінційна гордість... Бачите, у них десять членів Спілки!.. Це ж вам не цацкі-пєцкі. Мій дідусь видав другу книжку (на старості літ), готує до друку третю, купа планів, купа ентузіазму... Дідусь... Вісімдесят років. Ось так. Сьогодні була у них на святі, продавала дідусеві книжки... Ясне діло, продала мізер і за символічні гроші, але... Дідусь був неймовірно щасливий. Випила з їхньою літстудійною тусовкою, сиділа навпроти якогось поета, який все на мене дивився, а тоді (ну, випимши трохи, ну як же без цього піїту) почав говорити, які у мене чудові очі, у них можна втонути, ні, що ти, це не флірт, просто... я напишу вірш, от... блаблабла... Пророкував мені щастя, бо "как же может быть, чтобы у такой красивой, у такой девушки -- не было счастья"...

Це мені нагадує Емріса. Він теж завжди компліменти робить на рівному місці. Ні, ні, це чудово, це приємно! Краса врятує світ. Але якби досягти щастя було так просто, то...

Втім, він мав на увазі перспективу, звісно. Дурниця, а приємно. Поверталася до Києва, п"яненька, навантажена попідписуваними книжечками і цілком щаслива. Швидко справдилось:)