По-перше. Танька -- чудова людина, з нею можна запросто потриндіти, не утрудняючи себе ні глибинними глюками власної (і чужої!) психології, ні інтелектуалізьмами з ухилом у літературу та аніме (у чому, як і в 1, так і в 2, я мало чого насправді смислю...).

Це були камені у город Оксани і Ясі, якщо хто не зрозумів

Ми так мило, по-дружньому, неначе не бачилися мінімум 100 років, кожні 5 хвилин ставили фільмон на паузу (слава богу, рідний Winamp для цього вимагає всього-на всього пробіл), аби повгружати одна одній якусь ліву інформацію, і це так приємно, коли людина вміє гарно слухати і вчасно сказати "Ага". І --!-- що головне-- їй хочеться розповідати. Не про всіх можу тим похвастатись.

По-друге, Тенако чудовий фотограф. Переконуюся у який уже раз. Креативні фото! З величезним зворушенням() виявила у її альбомі фотки, роблені мною, і які у неї так і залишились. Віддай!.. Ностальгія... за волоссям...

але це вже третє враження: я збираю враження... йо-мойо, тавтологія.. про мою нову зачіску, і паралельно не перестаю дивуватися різноманутності людей. Чекаю ще реакції Тоббі. Танька сказала з образою в голосі "На фига ти постриглась!" Ну... не знаю. Захотілося згадати 9 клас.