Ще буквально... позапозавчора хотілося написати про весну: яка вона всеохоплююча, щира і тепла. А дудки: стало холодно і мрячно, а учора навіть ішов сніг. У квітні. Непогано, нє?
Ха... Аня каже: "Прокидаюся я о шостій ранку, дивлюся за вікном, а там -- снігопад. Чешу голову і думаю: ще я що, перевчилася?.."
Усі сидять дома і вчаться або пишуть реферати. Ясю взагалі не бачила бозна-скільки. Свинство!
Катя Скиталінська розкаувала про свою "одиночну" поїздку до Праги. Одиночну в значенні, що вона була з групою, але не мала там знайомих. Натомість познайомилася там з п"ятдесятирічною жіночкою, яка перекладає Гессе і пише у "Дзеркалі тижня". Всю поїздку пробули разом душа в душу. Це ж треба...
Заздрю. Треба кудись з"їздити. Ось лиш сесію спихну з плеч...
А у "Полонезі" більше немає Скиби. Нема до кого піднімати кухля з пивом і посміхатися.
Ловлю себе на тому, що пересування між першим корпусом-четвертим корпусом-Домашнею кухнею-Картопляною хатою- Жовтнем -- ото і є мій світ. на сьогоднішній день.

Хтось збирається на фестиваль аніме?..