Сьогодні після семінару Аня підійшла до Юлі (викладачка з соціології) і почала щось розпитувати. Моє вухо вчуло якісь знайомі слова, я підійшла побличже і почала прислуховуватись. Говорили про соціоніку. На жаль, основної частини дискусії я гаразд не дочула, тому що було б цікаво знати, що наша розумна і скептична Юля про усе це думає. Здається, вона казала щось розумне про неможливість розшифрування генетичного коду, про те, що цій науці бракує емпіричності, наукової обгрунтованості, і що зовсім необов"язково саме інтроверсія і екстроверсія, і ті вісім показників (їх же вісім?) є ключовими для визначення особистості.

-- Але воно діє! Воно реально діє!..

-- Знаєте, панянка Гончарова, багато речей діють тому, що ми віримо у них.

-- Але розумієте, коли починаєш цим захоплюватися... Ти увесь світ уже бачиш через ці поняття!

-- Це проходить, --  заспокійливо каже Юля, --  як любов.

-- Аня, не переживай, -- підходить Даша, -- я знаю одного хлопця, який теж дуже захоплюється соціонікою. І він мені каже: "Я не могу проснуться утром, пока не прокачаюсь своим дуалом".