Ти ж скажи, як обереш!!! ;)

обов"язково! відчуваю, що оберу не один:)

еее.... а ти не боїсся зі мною. такою недовіченою, еее... і ще!!! 5 березня зранку, перед мистецькою вечіркою, ми з тобою будемо пекти ТОРТААА!!! У мене вдома!!! [316x233]

Еге... дик життя прекрасне!! Нічого я не боюся. *Збочення це з телепузиками....* Якого торта?

Як якого торта??? Для наших посиденьок! (тільки нікому не кажи...) ;)

дійсно, нехай усі самі прочитають...:)

що-що?

Ех, конспірація -- нафіг... Ну нічого, у мене є ще один сюрприз *демонічний смайлик*

А я мрію зі своєю коханою помандрувати на своєму джипику у Карпати, крізь гори, заповідники та замки :) Залишилося тільки знайти свою любов :) :)

Знайдеш!

Ederlezi, Звичайно! Куди ж мені подітися :)

не хотілось б мішати вашим розмовам про тортики, але в вільну хвилнку загляніть сюди http://www.castles.com.ua/?index - думаю знайдете там досить багато цікавих речей! ПС Сонце, дуже хочу вірити що ти знайдеш кохану, яка залюбки мандруватиме з тобою карпатськими горами. але нерозумію для чого тобі джип? - чи не краще закинути на спину наплічника і пройтися ледь видними гірськими стежками, а ввечірі, втомленим, розкласти намет і гріючись біля ватри, попоїсти духмяної гречки?

Спасибі величезне!!! Як же я це люблю...

djabchyk, Божествений сайт про замки! :) Спасибі!.. І в тому і в іншому є своя мила і неподільна краса: Можна мандрувати вдвох з наплениками, просинатися під величними соснами, купатися у гірських річках, грітися біля ватри. Можна - заїхати глибоко-глибоко в гори, у заповідники, де навколо 50-100 км немає жодного населеного пункту, і куди ногами не заберешся, розбити палатку, і жити декілька днів :) Просто насолоджуватись спокоєм гір, шумом води та вітру, птахами та співом вовків. А ще можна взяти з собою рушницю і вдвох полювати :) Чесно кажучи, це буже різні способи, і кожен _настільки_ прекрасний, що я не віддавав би перевагу жодному! А ходив би рік на рік у різні мандрувки і по-різному :) ... Ти чудово змальовуєш пластунське життя! :) Видно, що людина не раз це переживала... Ти багато ходиш у гори?

знаєш, щоб походити горами де навколо, на кілька... принаймі десятків кілометрів ні душі - то не обовязково їздити джипом, можна і своїми двома зайти. скажімо це не так важко зробити поїхавши в горгани(але краще в східні, бо в інші треба їхати більшою групою) чи в чорногорію, тільки в протилежну сторону до говерли. а про полювання - то хіба що будеш бігати Сонце за гуцулами звідки знаєш, що я був пластуном? часто ходжу в гори, намагаюсь все частіше і частіше, тільки для серйозних мандрівок невистарчає людей.

Чорногірський хребет знаю :) За ним, ближче до румунського кордону, справді одний з найбільших в Україні недоторканий та незаселений світ :) Ми давно мріяли туди піти. Я навіть фотографії з космосу приготував замість мапи... :) Горгани - де це? Розкажи мені, буль-ласка. Нууууу!!! Не смійся з полювання!! :) Я з дитинсва мрію _пожити_ декілька тижнів у хорах. Тобто не прийти з усім готовим, як це зазвичай прийнято, а саме жити: лісом, природою, річками... А ти смієшся :( Я не знав, що ти був пластуном. Але ти пишеш про це так, що неможливо сплутати людину-теоретика і людину, що це відчула... :) Пластуни відчувають один одного так само сильно, як і бузсмертні Маклауди :) Ось такі справи...

Исходное сообщение Сонце Пластуни відчувають один одного так само сильно, як і бузсмертні Маклауди :)

Сонце, ти теж "пластував"???

так... так Сонце - ти теж був пластуном? то я тобі можу сказати "СКОБ"? ну от, можу запропонувати тобі якось сходити в гори разом, правда це потрібно зазделегідь домовитись, щоб підходило всім по часу. а горгани...давай, щоб тебе не дурити, візьму до рук карту і тоді краще напишу тобі горганські межі. а так, наразі, можеш глянути на http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.php?journalid=771735&jpostid=6704208 - це один з можливих маршоутів, і як мінімум кілька фоток(http://www.liveinternet.ru/photoalbumshow.php?albumid=133803&seriesid=7572)

Ederlezi, djabchyk, У автентичному розумінні пластунства - не був. Справжнє (історичне) пластунство - це життя у лісах та горах декілька місяців, без жодних запасів їжі, взятих з цивілізації. Для мене пластунство - це єднання з природою, коли вирушаєш у далеку мандрувку (похід). Головне - це не боротися з природою, лісом, горами, дикими звірами, не брати з собою купу спорядження та всього-всього, що пишуть у книжках! А взяти свою лише трошки речей та провіанту, а ще - волю, сили та... _любов_. Тоді навіть дощь, що л`є у Карпатах 6 днів на тиждень, буде теплим та любим, хоч і мокрим :) Звичайно! Якось обов`язково треба буде сходити. У нас є стільки бажаючих вирушими у мандри! Навіть тут ,на ЛіРу, Едерлезі, Геар, Тенако з Гонтою. І якщо це все вдало спранувати якось влітку, може вийти чудове знайомтво та чудові спогади :) Дякую за лінки, все, побіг дивитися на горгани!... :) Пишіть, дорогі мої, па-па!...

ну, по книжках ходити в гори.... це трішки жорстоко:) - принаймі через вагу наплічника. бачу ти авантюрист і варят в серці - мені це подобається:), можна спробувати кудись помандрувати, і, сподіваюсь, не тільки спробувати;)

djabchyk, Жорстоко пам`ятаю, як ми складали наплічника до зимового Кавказу - з десятьма 200гр газовими балонами, кішками, льодорубами, карабінами та іншою гидотою, він у мене вийшов 38 кг! Я вдома його як взяв на плечі, то аж прозрів! :) Ледь по кімнаті прочовгав... Бо сам 55 важу. Жах :) Потім викинули все зайве і був він під 30. Але то був мій найжахливіший в плані навантаження похід :\ Ніколи більше такого не хочу... Авантюрист Але ти теж такий :) Чого тілька варта мандрівка у гори з незнайомцями! :) Та ще багато чого в тобі... Що таке "варят"? Обов`язково кудись сходимо! Тільки вдвох буде нудно...

Ого... Чим більше дізнаюся про теюе, Сонце,, тим більше переконуюсь, що ти -- супер!

якщо так, то візьмемо ще друзів, і подруг;) кажеш важкою атлетикою почав займатись? ...але кавказ... трішки заздрю тобі, це мабуть незабутні враження, і жахливо неймовірні!!!, та й це мрія чи не кожного туриста!, ехххх...:) ну не такі вони вже були незнайомі...хоча в своїй більшості я їх фактично не знав, окрім як зовнішнього вигляду. а варят:) - це людина, яка здатна на самі неймовірні вчинки, за які їй не стає соромно, і над ідеєю їх реалізувати вона не роздумує довго.

Ederlezi, Ну, не заставляй мене шарітися!!. Спасибі... Але ти сама чудова! :) Kiss you! :) "кажеш важкою атлетикою почав займатись" Якщо знущання над собою можна так назвати... :) Це серйозно було занадто... :( Навіть для моєї рішучості :) Хоча може якомусь дядечку, який сам важить 120, це було б _так собі_! :) Одним словом про це добре лише згадувати :) Пам`ятаю, коли одного чудового соняшного ранку виліз з палатки, вже високо в горах, без наплічника, то за декілька хвилин пробіг з фотоапаратом з пів кілометра, так було кльово і легко :) Ніби літаєш над землею :) Хоча потім хлопці мене годину відкачували... :\ "...але кавказ... трішки заздрю тобі, це мабуть незабутні враження, і жахливо неймовірні!!!, та й це мрія чи не кожного туриста!, ехххх" Неймовірні... Але знаєш, а я заздрю тобі :) Бо ти ще не був там, і в тебе ще все попереду! :) Мені б дуже хотілося повернути ті спогади назад... Іноді здається, що найщасливіші ті люди, які прожили третинку життя, але ще не спробували всіх його задоволень, мандрів, щастя! Бо ті, що спробували (я знаю декількох) на очах стають нащасними... :( Їм важко знайти щось нове, що зробило б їх щасливими знову... "а варят - це людина, яка здатна на самі неймовірні вчинки, за які їй не стає соромно, і над ідеєю їх реалізувати вона не роздумує довго" О! Це про нас з тобою :) Хоча наші дівчата (Тенако, Едерлезі) теж мають такі шалені риси характеру :)

гарно пишеш - просто і зрозуміло. але знаєш... не докінця можу з тобою погоджуюсь, особливо в тому, що люди, які не бачили кавказу чи не ходили в гори і т.д. щасливі тому, що вони ще цього не робили, але можливо зроблять. так, якщо вони це зроблять - то будуть щасливі, але якщо не зроблять? а потім, завжди можна відкривіти щось нове: карпати в нас великі і різні, завжди знайдеться якась гора чи краєвид, водоспад чи хребет, який зачарує погляд, який запам'ятається в серці. так, ніколи вже не буде таких самих відчуттів, як при першому знайомстві, але... завжди можна прямувати до чогось нового, тому що є від чого відштовхуватись, тому що це самому пережити. а кавказ... я б залюбки туди зїздив, це мабуть неймовірні відчуття, коли захоплює дух від засніжених вершин, які підпирають небо... мабуть, мабуть і дівчата, які тут спілкуються є такими, адже вони живуть тим самим, і це створює мені не абияку приємність читати їхні щоденники, адже я не почуваюсь тут самотнім

djabchyk, Дякую :) Згоден з тобою на всі 100! :) Справді, а що - коли не зроблять? :( Але розумієш: ті гори дуже сильно мене змінили. Змінили так, як не змогли змінити всі походи у Карпатах та Кримських горах разом взяті... Я став іншим, я почав цінувати кожну мить життя. Я вперше плакав, думаючи, як мало тепла дарував своїм близьким до цього. Коли стикаєшся з гранню смерті, переосмислюєш дуже багато... Я змінив свої цінності. Всі казали, що в мене змінилися очі, я подорослішав на декілька років за один місяць... У горах я навчився змінювати все довкола, як мені цього хотілося. У місті це не виходить... Я не можу сказати, що не щасливий з тієї подорожі. Вона принесла мені дуже багато дуже дорогого, принесла безцінні спогади та величезний досвід, принесла нові думки та змінила! Але іноді, у мріях, мені хочеться повернутися назад, у дитинсво. До тих мандрів було дитинсво... Не знаю, чому так сталося саме там. Можливо просто так співпав час, події, вік. Можливо так мало бути. Атже хтось інший помандрує на Еверест і повернеться таким же. Інший розпались багаття поблизу міста і зрозуміє половину життя. Але все одно я трішечки заздрю тим людям, у яких ще так багато попереду... Хоча і у нас ще ох, як багато :) І нам ще мандрувати і мандрувати, жити, кохати і бути щасливими! :) _________________ Вони найкращі створіння жіночої статі, яких я знаю

ну тоді мені на кавказ не можна! а то ще плюс декілька років - і я вже наніц зістарюся. мені на день народження пдарують крісло качалку і я буде спостерігати за заходом сонця грань смерті... та... ти правий, вона змінює людей, робить їх сурйозними і замкнутими. це відчуття не раз може зненаська зявитись у голові, і тоді навіть швидким кроком від нього не втечеш... але воно заставляє рухатись, сби досягати все нових і нових небокраїв, бо ти занадто добре знаєш, життя - річ скінчена... окрім евереста є ще купа гір, які можуть навчити і поставити тебе на "грань", тому не варто думати, що якщо ти підкорив найвищу вершину - то вже побачив все найцікавіше в тому житті. насправді це не так, бо кожна гора має свій дух, особливість і чарівна по своєму, тож я думаю ти ще не раз затамуєш подих від захвату з роззявленим ротом мубуть твої подруги щасливі, знаючи твою думку про них

:give_rose: Ну що тут ще додаси? Оце то хлопці!

"а то ще плюс декілька років - і я вже наніц зістарюся, і мені на день народження пдарують крісло-качалку" Та ну, Дябчику! Ти досить дорослий, судячи зі спілкування, але до старості тобі - ... :) :) У світі ще так багато прекрасних місць! Ось спостерігаю зараз за пустелею Сахара. Боже, яка ж вона прекрасна! :) А ми поки мандрували лише серед однієї мільйонної частинки землі... Не знаю, що вони про мене думають :) Бо говорити - одне, а відчувати по-справжньому - інше... ________________ Ederlezi, А можна, а можна... замовити обійми? :) На майбутне? :)

та-та і мені кавальчик дякую за віру в мене і мої сили, сподіваюсь її мені вистарчить на багато мандрівок, постів і коментів. а також гальб пива, які ще доведеться випити