Хто нам вкаже дорогу до кминових днів,
Де столи виносні і рипучі сідала,
Де усього зібрання вечірніх вогнів
Поруч з вогником дому здається замало,

Де дерева сторчкі і далекі річки
Де сумні світляки й передмістя осінні,
Де в стін дерево гноми вбивають гачки
І знімають одежу, і дрихнуть на сіні.

Де легких сновидінь сновигають рої,
Де здаються марою далекі краї,
І облудою – очі чиїсь випадкові,

І де знатимеш точно, коли і чому
Ти відмовиш йому чи погодиш йому
Увійти у твій дім і лишитися в ньому.

(с) Катерина Бабкiна