ЛЮДИ, ЯК КОРАБЛI

Я не твій брат - ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені -
хто і в чому є винен на нашій землі -
Люди, як кораблі
Кожен пливе, поки хвиля несе,
і поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна


На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами аж стогне земля
від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив
Бо йому помогли
набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни
дуже хотіли вони


А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів


Наш Океан знає більше ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху великі й малі
Люди, як кораблі
Гордо пливем - і не вірить ніхто
шо ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
які прогризають нам дно