<<Уважаемые коллеги,
7 марта этого года я размещала в нашей рассылке информацию о проекте
"Самки и яйцекладки: жещина из культуры”. Цитирую:

www.svynoferma.com представляет художественный проект на гендерную тему „Самки и яйцекладки: жещина из культуры” (г.Харьков, художественная галерея «SOSka», с 10 по 25 марта 2007). Автор - Гриця Эрде (Львов) . Видео, фотография, живопись.

Однако эта информация оказалась с продолжением - вчера я получила письмо от куратора выставки Тамары Злобиной с рассказом о скандале, который развернулся вокруг выставки в г. Дрогобыч. Ниже - вся история, как ее рассказала Тамара. Она довольно долгая, однако представляет интерес не только для исследователей современного искусства, но и для гендерных студий в целом.

Прежде, чем я вставлю ее рассказ, хочу заметить от себя: мне кажется, этот "кейс" отражает очень важные закономерности "гендерной ситуации" сегодняшней Украины. Предлагаю это обсудить.
С уважением,
О. П.

ПРО ПРОЕКТ:

Мистецький лейбл www.svynoferma.com презентує художній проект на гендерну тему „Самки та яйцекладки: жінки з культури”
Ранні роботи Гриці Ерде, які формують тіло виставки, розповідають відчуту на собі історію: жінці в українській культурі пропонується бути самкою, доповнивши свою основну дітородну (яйцекладну) функцію небагатьма доступними опціями: спокусниці та грішниці (Єва), жертви (Катерина), матері-виховательки, здатної на самопожертву (Богоматір), берегині духовних цінностей (Маруся Чурай). Відверто і нищівно інтерпретуючи перелічені образи, художниця збувається їх, відмовляючись формувати власну особистість під архетипним пресингом.
Проект розтягнуто в часі на цілий рік – для мандрівки українськими містами з фіксацією усіх відгуків та дискусій (тур починається в березні з Харкова). Відбуваючись у різних середовищах, виставка перетвориться на лакмусовий папірець регіональних ситуацій, піднімаючи ряд проблемних питань – від готовності сприймати (розуміти, пояснювати) проблемне сучасне мистецтво до гендерної толерантності. Остаточним результатом є сума відгуків, рецензій, емоцій усіх учасників, презентована у кінці року.

Палац мистецтв музею «Дрогобиччина», проект інтелектуального лейблу і музею Свиноферма* представляють:
Самки та яйцекладки: жінки з культури
13.05. - 27.05.2007
Гриця Ерде (Львів)
відео, графіка, живопис
Під кураторством SCC139 (Львів-Київ)
Відкриття відбудеться 13 травня о 14.00 в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина»
Звичайні жінки використані для поновлення образу канонізованої Катерини і канонічної Марії. Я знаходжу на вулиці найбільш побутові обличчя, обличя жінок, які не доглядають за собою, жінок, які залишились лише самками – з першим, що було в них закладено. Вони добувають їжу і доглядають сім'ю. Але якщо збрити з них волосся і напоїти чимось млосним, вони стають дивними. Потім я стараюсь уявити їхнє тіло.
Зазвичай воно також недоглянуте і целюлітне, з дряблими формами. Але я можу зобразити їх небуденно, представити як один з мегаобразів, що нав'язувались нам з дитинства. Катерина та Марія перестають бути прекрасними дівами з милим личком і тілом. Вони стають просто самками – Марія, богоматір, і Катерина, шевченківський образ багатостраждальної матері, стають фізіологічним тілом.

Гриця Ерде

Усі роботи об'єднано «жіночою» тематикою. Слід сказати – таки природною і звичною всім жіночою тематикою. З різним промовистим тілом. З прихованим пильним поглядом. Задумані, замріяні, байдужі та інші жінки Гриці Ерде – виклично нормальнізвичайніжиттєві. В них немає нічого гарного чи не гарного – без волосся та макіяжу жіноче тіло опиняється поза естетикою і поза формою, з об'єкта перетворюється на суб'єкт, що демонструє свій зміст – приписаним культурою тілесним способом. Вульгарно та прямолінійно, так, як належиться. Жінки нікому не заважають, коли вони мовчать. (гарна назва, еге ж?.. - [fpzqrf) Жінки приваблюють і лякають, коли оголюються. Жінки говорять тілом, коли не залишається іншого вибору. Під нетрями модних шмоток, гламурних журналів і обов'язкової косметики залишається лише сірий колір та неприкрита форма, дана від народження, яка волає про увагу жестами і тілесними складками, агресивно змушує слухати і відповідати, не отримує відповіді і розпочинає нову розмову на
нечувані особистісні теми, про власний вибір і право на нього.
SCC139

*Проект новочасного музею та інтелектуального лейблу www.svynoferma.com
функціонує в віртуальному та реальному вимірі, виконуючи роль як простору для творчого експерименту і комунікаційно-критичного поля, так і реального гравця арт-сцени. Мета свинофермівських акцій – репрезентувати не певні імена чи спільноти художників, а нові концептуальні структури художнього процесу, провокувати, жартувати на грані стьобу та розпочинати дискусії.
--------
З анонсу виставки у Харкові:
Галерея-лабораторія «SOSka» та «Свиноферма»* представляють проект, присвячений всесвітньому жіночому дню Самки та яйцекладки: жінки з культури
10.03. - 25.03.2007
Гриця Ерде (Львів)
відео, фотографія, живопис
Під кураторством SCC139 (Львів-Київ)
Відкриття відбудеться 10 березня о 17.00 в галереї «SOSka»
Звичайні жінки використані для поновлення образу канонізованої Катерини і канонічної Марії. Я знаходжу на вулиці найбільш побутові обличчя, обличя жінок, які не доглядають за собою, жінок, які залишились лише самками – з першим, що було в них закладено. Вони добувають їжу і доглядають сім'ю. Але якщо збрити з них волосся і напоїти чимось млосним, вони стають дивними. Потім я стараюсь уявити їхнє тіло. Зазвичай воно також недоглянуте і целюлітне, з дряблими формами. Але я можу зобразити їх небуденно, представити як один з мегаобразів, що нав'язувались нам з дитинства. Катерина та Марія перестають бути прекрасними дівами з милим личком і тілом. Вони стають просто самками – Марія, богоматір, і Катерина, шевченківський образ багатостраждальної матері, стають фізіологічним тілом.
Гриця Ерде

Усі роботи об'єднано «жіночою» тематикою. Слід сказати – таки природною і звичною всім жіночою тематикою. З різним промовистим тілом. З прихованим пильним поглядом. Задумані, замріяні, байдужі та інші жінки Гриці Ерде – виклично нормальнізвичайніжиттєві. В них немає нічого гарного чи не гарного – без волосся та макіяжу жіноче тіло опиняється поза естетикою і поза формою, з об'єкта перетворюється на суб'єкт, що демонструє свій зміст – приписаним культурою тілесним способом.
Вульгарно та прямолінійно, так, як належиться. Жінки нікому не заважають, коли вони мовчать. Жінки приваблюють і лякають, коли оголюються. Жінки говорять тілом, коли не залишається іншого вибору. Під нетрями модних шмоток, гламурних журналів і обов'язкової косметики залишається лише сірий колір та неприкрита форма, дана від народження, яка волає про увагу жестами і тілесними складками, агресивно змушує слухати і відповідати, не отримує відповіді і розпочинає нову розмову на нечувані особистісні теми, про власний вибір і право на нього.
_________
16.05.2007.
Палац мистецтв музею „Дрогобиччина” та проект інтелектуального лейблу і музею Свиноферма закликають демократичну громадськість висловитись на підтримку свободи художнього вислову в Україні.

13 травня 2007 року в приміщенні палацу мистецтв „Дрогобиччина” було відкрито виставку робіт молодої художниці Гриці Ерде „Самки та яйцекладки: жінки з культури”. Художниця творчо інтерпретує стереотипні жіночі образи української культури та висловлює критичну думку стосовно їх нав’язуваності. Виставка вже була показана в Харкові та Ірпіні (Київська область) і отримала схвальні відгуки в пресі.

З 14 травня розпочався тиск на дирекцію музею з боку представників громадськості та місцевої влади. 16 травня 2007 року до дирекції музею звернулись представники постійно діючої комісії з гуманітарних питань при Дрогобицькій міській раді на чолі з Степаном Якимом та заступником міського голови Дрогобича Богданом Пристаєм. Міські чиновники висловили вимогу заборонити виставку, аргументуючи свої дії нібито наявними в роботах художниці елементами, які ображають національну гідність, християнські цінності і мораль громади міста. Пан Зиновій Бервецький, директор музею, відмовився задовольнити вимогу комісії, оскільки на
картинах немає зображення національних, християнських символів в негативному контексті, а також порнографічних зображень.

Однак місцева влада та приватні особи продовжували чинити варварський тиск на дирекцію музею, в силу чого виставку було перенесено до окремого приміщення і закрито для огляду.

Учасники проекту Свиноферма та колектив музею „Дрогобиччина” висловлюють протест проти таких нецивілізованих та варварських дій місцевої влади.
Слід зазначити, що основною функцією мистецтва є постановка критичних питань перед суспільством, розгляд нагальних проблем, а не солодке естетизування. Критична орієнтація сучасного мистецтва може викликати різну реакцію, однак пряма цензура влади є недопустимою в цій сфері. В будь-якому випадку, подібне питання вимагає громадського обговорення, а не агресивних дій, спрямованих на придушення свободи слова та художнього вислову в Україні.

Прес-конференція за участю представників громади міста, дирекції музею,
учасників проекту Свиноферма та журналістів відбудеться 21 травня о 13.00 в приміщенні Палацу мистецтв музею „Дрогобиччина”, за адресою м. Дрогобич, вул. Тараса Шевченка, 38.
Контактні телефони:
Палац мистецтв музею „Дрогобиччина”, м. Дрогобич, вул. Тараса Шевченка, 38.
Тел. 8 032 2 20 35
Гриця Ерде 8 063 597 01 23
Тамара Злобіна, кураторка проекту 8 098 926 28 37
Дрогобицька міська рада, виконавчий комітет (82100, м.Дрогобич, пл.Ринок, 1, код 244, факс: 3-96-71, 2-13-03, 3-96-71)
Контактні е-мейли: zumka.zumka@gmail.com, grycja@gmail.com
Матеріали по картинам:
http://grycja.livejournal.com/89965.html
http://artvertep.dp.ua/authors/erde/301.html
http://dehfolt.livejournal.com/70046.html
Матеріали по темі закриття виставки:
http://www.drohobych.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1115&Itemid=30
http://www.zik.com.ua/index.php?news_id=84405
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/05/18/23511/
http://sumno.com/content/view/2145/49/
http://kut.org.ua/books_a0173.php
http://www.narodnapravda.com.ua/life/464c1f4728117/
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=56439
http://www.telekritika.kiev.ua/news/146/0/23274/u_...ozumili_suchasnogo_mistectva_/
http://www.for-ua.com/ukraine/2007/05/17/142628.html
http://www.zaxid.net/newsua/2007/5/17/161014/
http://www.nr2.ru/lvov/119408.html
http://www.proza.com.ua/news/18-05-2007_1_6869.shtml

Відгуки про виставку у Харкові:

http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/9477/culture/9527.html
http://www.obozrevatel.com/news_print/2007/3/19/161416.htm

Закон України „Про захист суспільної моралі”
http://www.capitalclub.com.ua/index.php?id=74
--------------------

Проект сучасного мистецтва „Свиноферма” інформує:

21.05.2007 року, в приміщенні Палацу мистецтв „Дрогобиччина” (Дрогобич),
між 13.00 та 15.00 відбулась прес-конференція присвячена скандальному
закриттю проекту Гриці Ерде „Самки та яйцекладки: жінки з культури”.
Нагадаємо, через брутальний та абсолютно незаконний тиск міських
посадовців та приватних осіб виставку було знято і перенесено до
закритого приміщення. На прес-конференцію, яка перетворилась на круглий
стіл та громадські слухання, зібрались представники влади,
громадськості, місцева преса, учасники проекту „Свиноферма”, дирекція
музею.

Кураторка проекту Тамара Злобіна виступила в ролі ведучої прес
конференції, проявивши витримку та толерантність до мовців незалежно від
їх позиції – хоча інколи було достатньо складно закликати присутнє
панство до порядку.

Директор музею пан Зиновій Бервецький, який виступав першим, підтвердив
свою позицію несприйняття прихованої цензури з боку влади та
менеджерування мистецької сфери за жовто-блакитними (перефарбованими
комуністичними) критеріями.

Богдан Пристай – заступник мера з гуманітарних питань ще раз ствердив,
що виставлені твори є образою громадської моралі та християнських,
національних почуттів громади Дрогобича, розпалюють релігійну ворожнечу.
На запитання, якими законодавчими нормами оперує посадовець, пан Пристай
конкретно не відповів, прикриваючись умовною громадською думкою та
рішеннями владних органів (знову, не конкретизуючи яких). Нагадаємо, що
у відповідності до Закону України „Про захист суспільної моралі”,
державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного
законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї
компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України,
Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції
України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство
внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна
служба України, Державний комітет телебачення і
радіомовлення України, Національна рада України з питань
телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з
питань захисту суспільної моралі. Як бачимо, органів місцевого
самоврядування в даному переліку немає. Окрім того, зазначений закон
регламентує розповсюдження масової продукції (друкованої чи відео). У
відповідності до Закону України „Про культуру”, пряма чи прихована
цензура в сфері творчості є забороненою в будь-яких формах, і ні
заступник мера, ні комісія міської ради не має права її здійснювати
(Закон України „Про місцеве самоврядування” також не надає таких
повноважень місцевій владі). Більше того, в розпорядженні пана Пристая
мала б бути принаймні ухвала сесії міської ради про закриття виставки та
рішення виконавчого комітету міської ради з цього приводу – це були б
сумнівні, однак все-ж таки правові підстави для подібних заяв. Оскільки
жодного офіційного документу пред’явлено не було, поведінка пана Пристая
та деяких депутатів міської ради є прикладом безвідповідального
ставлення чиновника до власних обов’язків і відвертої некомпетентності.

Позиція місцевої влади, зокрема присутнього Ігора Розлуцького (депутат
міськради від партії Пора (!), викладач філологічного факультету
Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка (ДДПУ),
який стверджував беззаперечне право влади втручатись в подібні справи і
виносити компетентне рішення, нагадує позицію комсомольських та
партійних лідерів, як було зазначено представниками місцевої
громадськості, зокрема паном Богданом Гринчишином.

Гриця Ерде сказала, що розпалювати релігійну ворожнечу чи щось подібне
вона не збиралась. Її картини зображають звичайних, не-гламурних жінок з
вулиці, в абсолютно природних позах, такими, якими вони є. Присутність
на зображеннях таких постатей, як Богоматері чи Катерини, зумовлено
шкільною програмою, в якій ці два образи постійно нав'язувались. На
превеликий жаль, головну тезу художниці – що працює вона не з
канонічними символами певної релігії, а з стереотипами, певна частина
аудиторії до кінця так і не зрозуміла.

Ідеологом перефарбованого цензурування на національних підставах
виступив славнозвісний в наукових колах доктор філологічних наук Петро
Іванишин, який ствердив, що культура завжди є національною і не може
розглядатись поза контекстом конкретного народу, відповідно мистецькі
твори, які не висловлюють належної поваги до національних цінностей та
ментальності, не виконують так звану „духотворчу” (?!) функцію мистецтва
і належать до „антимистецтва” та „антикультури” (знову ж, ?!).

Віра Меньок, кандидат філологічних наук, керівник полоністичного
науково-інформаційного центру ім. Ігора Менька, зауважила у відповідь,
що українська культура не перебуває в порожнечі і існує діалог культур,
який потрібно враховувати.

Марія Каралюс, викладач музичного педагогічного факультету ДДПУ
ствердила, що мистецтво є територією свободи, а також абсолютно іншою
площиною суспільного буття, ніж релігія чи влада – і розмова стосовно
мистецтва має вестись саме на рівні мистецьких творів, без змішання
контекстів. Також пані Марія зауважила, що твори Гриці Ерде не ображають
національні чи християнські цінності, а критикують стереотип української
жінки-ляльки, красивої, естетичної та безправної. Виступ пані Марії
викликав схвальні оплески частини аудиторії, яка також підняла руки у
відповідь на питання, чи є в залі люди, яких не ображає творчість Гриці
Ерде і які підтримують існування цієї виставки в Дрогобичі.

Протягом прес-конференції було озвучено багато цікавих думок місцевої
громади. Слід зазначити, що окреслена ситуація спровокувала справжню
дискусію в місцевому контексті, і факт наявності такої дискусії є
безумовно позитивним, що знову ж відзначили присутні. Зокрема пан отець
Михайло Бачинський, редактор часопису „Жива вода”, висловив виважену
позицію не лише християнина, але й громадянина демократичної держави.

На превеликий жаль, подібною виваженістю відзначились не всі присутні.
Найбільше запам’яталась фраза пана Любомира Сікори, голови
науково-культурологічного товариства Бойківщина, який не лише ратував за
духовні-моральні-християнські-національні цінності, часто перебиваючи
мовців, але й сказав (дослівно): „я старий батяр, через мої руки пройшло
сотні таких як Ви”, звертаючись до Гриці Ерде та маючи на увазі відверто
сексуальний контекст. Цей же шановний пан (що не дивно) висловив
твердження стосовно відсутності підстав для фемінізму в Україні.

Віра Байса, членкиня Народного руху, депутат міськради кілька разів
показувала аудиторії картини Гриці Ерде (які випадково стояли біля її
стільця) і запитувала, перебиваючи мовців, чи це не знущання над жінкою,
Богоматір’ю, чи жінка скаже що це її автопортрет і рекомендувала
показувати подібне мистецтво „хіба на Кульпаркові”.

Степан Яворський, станичний Дрогобицької станиці ветеранів ОУН-УПА –
говорив про святу землю, пекло, і висловив думку, що якби ми жили в
іншому світі (вочевидь правильному на його думку), художницю просто б
каменували. Метафора каменування взагалі часто звучала в залі в різних
контекстах.

Ольга Сятецька, депутат міської ради, голова місцевої організації Cоюзу
Українок, запитала Грицю, де вона бачила такі тіла і чому вона, красива
молода дівчина, малює таких страшних целюлітних жінок в непристойних позах.

Ігор Шимко, директор Дрогобицької дитячої художньої школи, висловився за
свободу творчості, однак проартикулював сумнів щодо доречності подібного
„модернового” мистецтва в державних музеях, просив громаду не каменувати
художницю, адже творчий пошук це нормально, а художницю попрохав
розвиватись далі, враховувати місцеву ментальність, та звернути свій
погляд на більш красивих жінок або зображати чоловіків, і бажано
естетичніше.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що якби на картинах Гриці Ерде
були зображені не оголені жінки з природними формами та виголеними
головами, а оголені жінки з „естетичними” формами і виголеними піхвами,
подібної контроверсії виставка б не викликала. Нагадаємо, проект „Самки
та яйцекладки: жінки з культури”, який подорожує містами України,
покликаний стати лакмусовим папірцем регіональних ситуацій,
проаналізувати готовність локального контексту вступати в діалог з
проблемним сучасним мистецтвом.

В якості компромісу виставку вирішили назад не вішати. Бажаючі
ознайомитись з творчістю художниці зможуть це зробити 27 травня о 14.00.
в приміщенні Палацу мистецтв „Дрогобиччина” на літературно-художньому
дійстві, присвяченому закриттю виставки Гриці Ерде. В програмі
презентація книги „Історія її хвороби” Ольги Пагутяк, „Набридло” –
поезії Степана Возняка, кінопоезія Гриці Ерде.

p.s. Сказане вище є переказом події. За уточненнями і коментарями
будь-ласка звертайтеся до названих осіб.

З преси були присутні: Дрогобицьке телебачення, газета „Галицька зоря”,
газета „Тустань”, „Фортуна”, Леонід Гольдберг, незалежний журналіст (8
067 676 32 81).

Контактні телефони:
Палац мистецтв музею „Дрогобиччина”, 8 032 2 20 35
Гриця Ерде 8 063 597 01 23
Тамара Злобіна, кураторка проекту 8 098 926 28 37
Дрогобицька міська рада, виконавчий комітет (82100, м.Дрогобич,
пл.Ринок, 1, код 244, факс: 3-96-71, 2-13-03, 3-96-71)