даєрі хілоу
..
і знову зябочка мене порадувала казочкою =))

Глава про нелегку працю Великих математиків.

Присвячується дівчинці Поліні і її зайцям.

Зяба прийшла до Великого математика в гості, почаевничать. У математика було дуже багато всякого, призначення чого Зяба не знала, для цього потрібна окрема історія, а зараз повернемося до зайців.
- Забка, а Забка, виріши задачку! – запропонував їй математик.
- Давай! – Зяба дуже любила задачки.
- У траві сидять зайці. Тобі видні тільки їхні вуха, усього ушей 8 штук. Скільки зайців сидить у траві?
Зяба посиділа, подумала і вирішила задачу:
- Вісім зайців!
Великий математик був у шоку:
- Зяба, на олівець і намалюй вісім ушей.
Зяба старанно, висунувши кінчик мови, малювала вушка.
- Скільки ушей було в тих зайців, яких ти зустрічала?
- По двох.
- Так скільки зайців сидить у траві, якщо стирчить із трави вісім ушей?
- Вісім зайців.
Великому стало смутно:
- А тепер пририсуй до заячих ушей голови.
Забя пририсовала, і вийшло чотири зайці з вісьма вухами.
- Так скільки зайців сидять у траві?
- Вісім.
Математик уже переставав бути великим. А подивися, що ти намалювала. Зяба подивилася, порахувала, тикаючи в уші й у зайців пальчиком, і розбудувалася:
- Нічого не розумію! Де ще чотири зайці?!
- Ну чому їх повинно бути вісім, коли чотири?
- Чому чотири? Вісім! Куди подевались зайці?!


Уся майстерня Великого математика була замальована зайцями. І раз за разом виходило тільки чотири зайці і жодним більше.
- Ну як же так?! – журилася Зяба, йдучи додому по лісі. – Де ж ще чотири зайці? Чому в математика пропадають зайці, так ще в такій кількості?
І отут Зяба почула шерех у кущах. Вона навшпиньках підійшла і заглянула. У кущах сиділи чотири маленьких зайчики.
-А-а-а-а! От ви де! – зрадівши, просяяла Зяба.
Заїки сиділи і чекали тут свою маму і притискали вушка. Тепер зрозуміло, чому їх із трави не було видно. Зяба порилася в кармашке сарафана і дістала відтіля цукерки. Вона їх стягнула в математика, коли вони розбиралися що таке «більше» і «менше». У неї завжди цукерок виходило «менше», чим хочеться. Цукерок у кармашке виявилося вісім, Забя хихикнула:
- Тримаєте, отут ще поблизу повинне бути чотири зайці, поділитеся.
І пішла додому, спокійна за зайців і за світ, у якому навіть, незважаючи на Великих математиків і їхні марні спроби зменшити кількість зайців, ці зайці нікуди не пропадають.
(с) Зябочка
пасиб Мориш