Толькі ў сэрцы трывожным пачую За краіну радзімую жах, — Ўспомню Вострую Браму сьвятую I ваякаў па грозных канях. Ў белай пене праносяцца коні, — Рвуцца, мкнуцца і цяжка хрыпяць... Старадаўняй Літоўскай Пагоні Не разьбіць, не спыніць, не стрымаць. |
Только в сердце тревожно почую За страну свою милую страх, - Вспомню Острую Браму святую И бойцов на могучих конях. В белой пене проносятся кони, - Рвутся, бьются и тяжко храпят... Стародавней Литовской Погони Не разбить, не унять, не сдержать. |
У бязьмерную даль вы ляціце, А за вамі, прад вамі — гады. Вы за кім у пагоню сьпяшыце? Дзе шляхі вашы йдуць і куды? Мо яны, Беларусь, панясьліся За тваімі дзяцьмі уздагон, Што забылі цябе, адракліся, Прадалі і аддалі ў палон? |
В бесконечную даль вы летите, Перед вами, за вами - года. Вы за кем же в погоню спешите? Где пути пролегли и куда? Иль они, Беларусь, мчатся рысью За твоими детьми, - страшный гон! - Что забыли тебя, отреклися И продали-отдали в полон? |
Бійце ў сэрцы іх — бійце мячамі, Не давайце чужынцамі быць! Хай пачуюць, як сэрца начамі Аб радзімай старонцы баліць... Маці родная, Маці-Краіна! Не усьцішыцца гэтакі боль... Ты прабач, Ты прымі свайго сына, За Цябе яму ўмерці дазволь!.. Ўсё лятуць і лятуць тыя коні, Срэбнай збруяй далёка грымяць... Старадаўняй Літоўскай Пагоні Не разьбіць, не спыніць, не стрымаць. |
Бейте в сердце их - бейте мечами, Не давайте изгоями быть! Пусть узнают, как сердце ночами Лишь о Родине может молить. Мать святая, родная Отчизна! Невозможно терпеть эту боль... Ты прости. Ты прими с миром сына, За Тебя умереть мне позволь!.. Все летят и летят эти кони, Серебром сбруи звонко гремят... Стародавней Литовской Погони Не разбить, не унять, не сдержать. |