Тепер у маминій кімнаті така густа тиша - її можна різати ножем, кришити пальцями й виносити з кімнати із собою.
Іноди вона забувала про тишу, якої понапихала в кишені, і та перетворювалася на каштани, круглі та блискучі, або на яблучка завбільшки з виноградину. Дарина з'їдала яблучка, а каштани складала в себе на підвіконні. Іноді, коли каштанам ставало тісно, вони зникали, по декілька, чи по одному. Дарина ніколи не викидала їх сама. Мабуть, вони знову перетворювалися на тишу.

LI 3.9.25