Я рідко сюди пишу, і саме тому покладу це тут, щоб не загубити, бо у Фейсбуці воно швидко спливе за течією часу.

Я відкрила для себе ікони Любові Яцків, і не можу перестати з них мліти. Вони неймовірні. Мало де я досі бачила таке поєднання гарячого релігійного почуття та розсудливої, майже математичної вивіреності образу, сполуки майстерності і натхнення. Мало я бачила сучасних іконописців, у яких стилізація не переходить ані в манірне мавпування візантійської традиції, ані в модерністські вихиляси. Вона примудряється бути орнаментально-ритмічною і водночас майже реалістичною. Сюжети традиційні, розкриття цілком новітнє. Постури каноничні, але рухи правдиві. Обличчя янгольські, вирази людські.


В неї є ще прекрасні картини на свіцькі сюжети, але такого ефекту вони на мене не справили.

https://morreth.livejournal.com/3053795.html