Френдеса пару років тому розповіла зворушливу історію про те, як семінаристи з Генту не прогнулися під наполеонівську владу:

https://mmekourdukova.livejournal.com/672708.html

Історія хороша, але найцікавіше, як водиться, в коментах. Бо в коментах почалирозчехлятися кацапи.

"Парни с раена показали пришлому, что они о всех пришлых думают. Это понятно.
Вопрос в том, что тут от христианства, а что от пещерного трайболизма. И стоило ли именно это крестного подвига, или же отроки получили за оный и в этой жизни и в следующей."

От здавалося б: з точки зору праворосійської державницької позиції симпатії мають бути однозначно на боці гентськиїх пацанів. Бо хто такий Наполеон? Старий ворог, який наробив в Росії добрячого гембеля. Хто такий поставлений ним біскуп? Вискочка. Чий бік прийняли пацани? Свого законного священоначальства. Який шлях обрали? Мученицький, пасивний. Не повстали, не вчинили шарварку - дали забрити себе у солдати.

Але ця логіка не працює, бо вона має під собою припущення, що в людини є стійки переконання, хоча б і праві.

Це в людини є. А в кацапа нема. В кацапа спрацьовує колінковий рефлекс: ПІШЛИ ПРОТИ ВЛАДИ.

Неважливо, що та влада їм у принципі ворожа. Неважливо, що вона потоптала не лише загальнохристиянські принципи типу любові до ближнього, а й ті парахристиянькі, дорогі серцю правих, як-ото: вірність королеві та єпископу, esprit de corps, на що там ще праві надихатися не можуть. Бо це все принципи, а принципи кацапові не зрозумілі. Зрозумілий лише собачий рефлекс падати перед сильним на спину і сучити лапками в позі покори. З точки зору кацапа, все вирішується в тваринних термвінах: "Обычная история борьбы за социальной статус в среде самцов-приматов." (пряма цитата).

І той, в кого нема того рефлексу, хто керується не страхом за власну сраку, а головою чи серцем - той кацапові страшний як чума і проказа. Навіть коли він ідейно близький, майже свій.

https://morreth.livejournal.com/3045186.html