Даруйте, знову вийшла вступна. Але в третьому нарисі буде вже до діла.
Як провести антикорупційне розслідування
Замість епіграфа.
Помирати буду - не забуду майстер-клас журналістки Марії зі шведського міста Мутала, який я прослухала в шведському місті Лінчопінгу в 1998 році.
Марія посадила міське начальство своєї Мутали в повному складі.
У цій Муталі зараз живе десь 41 тисяча жителів, тоді жило десь 30 тисяч. На наші гроші райцентр. Там виходила своя газетка. Напевно, і зараз благополучно виходить, а Марія в ній працює. Або вже вийшла на пенсію. У будь-якому випадку я бажаю їй всілякого щастя.
У 1995 році міське начальство на свою голову запросило цю Марію на якийсь фуршет. І на фуршеті була якось не по масштабам події дорога їжа. Замість того, щоб жерти і не варнякати, як вчинив би на її місці будь-який порядний наш журналіст, Марія вирішила поцікавитися, за чий рахунок такої шик, і чиновник, у якого вона поцікавилася, відповів підозріло ухильно. "Ага", подумала Марія і взяла на олівець.
Після чого Марія провела антикорупційне розслідування. Розслідування полягало в тому, що вона пішла в комуну (так в Швеції називається міськвиконком) Мутали, зажадала і отримала на руки копії фінансових документів, простудіювала їх зі знайомим аудитором і нарила зловживань на суму понад 50 000 доларів.
НЕ ІРЖАТИ! Це Швеція. Це місто Мутала з 30 000 населення. П'ятдесят тонн зелених - серйозна сума. Керівництво Мутали полетіло на нари як ті 12 лебедів у Андерсона. Бачили б ви ті нари, ви б і самі не відмовилися полетіти. Так, на екскурсію до в'язниці нас теж возили.
Від майстер-класу Марії у нас, українських журналістів, був культурний шок. У нашій країні закон теж зобов'язував держоргани вже тоді надавати інформацію будь-кому за першим свистком, але ми всі розуміли, що в реалі її довелося б добувати, як у фільмі Місія Неможлива, дивися картинку.
А вже якщо б ми її здобули, то хрін би знайшовся в місті суддя, який відправить міське начальство на нари.
До чого була ця розповідь?
До того, що зараз, після Революції Гідності, у відкритих реєстрах з'явилося стільки даних, що можна діяти цілком собі методом журналістки Марії, а не косплеєм Ітана Хоука.
Це, звичайно, добре.
Погано інше. Корупційні викриття в нашій країні найчастіше впираються навіть не в опір викриваних, а в величезний і нескінченно інертний ПОХУЙ всього населення.
Нічого не змінюється. Ті крали, ці прийшли - крадуть, нові прийдуть - теж крастимуть. Така людська природа. Ти що, найрозумніший? Ой, та на Заході теж крадуть, просто краще приховують.
Моя покійна бабуся зовсім на блакитному оці була впевнена, що знімки Варшави і Кракова, які я їй привезла подивитися, як правнуки живуть - показуха. Ага, ось спеціально до приїзду Олі Брильової поляки всюди підмели, помили і насадили дерев. А як я поїхала - знову все засмітили, поламали назад і стали жити в лайні. Ні, ну я утрирую, звичайно, але вона правда вважала, що така краса у поляків тільки на головних вулицях і в великих містах, а сміття просто запхане кудись за кущі і у двори.
Ось перед цим станом розумів у мене опускаються руки. Простіше буде посадити Ахметова, ніж подолати цей грандіозний ПОХУЙ, в якому, як у ваті, тоне будь-який голос.
Але. Проте. Все-таки. Відкриті реєстри у нас є, МИ ЗДОБУЛИ! Нехай нас мало, тих, хто хоче розуміти, що до чого, і не загорнувся в похуй. Але ми можемо відстежувати, розповідати і показувати.
І ще одне "Ми здобули!" - це децентралізація.
Штука насправді дуже хороша: основна частина фінансування залишається в регіонах, завдяки чому місцева влада може сама вирішувати, які напрямки в фінансуванні їй пріоритетні, на що в розвитку міста найкраще звернути найпильнішу увагу.
Щоб ви розуміли, про який розмір пирога йдеться: в 2013 році бюджет Дніпра становив 2,79 млрд. гривень. У 2015 - 9 млрд. У цьому році Дніпро проїдає 13 млрд.
Ну як, проїдає. Зрозуміло, що не весь Дніпро. А окремо вибрані громадяни. Зрозуміло, що не цілком проїдають, а дещо таки вкладають в місто. Просто зацініть розмір пирога. Навіть з урахуванням інфляції за 13 мільярдів з Дніпра можна зробити якщо не Краків, то як мінімум Гданськ.
Але місцева влада так не думає. Вони думає "Це скільки ж можна спиздити, га?"
Тобто, децентралізація, спрямована на розвиток регіонів, перетворилася на годівницю для регіональної влади.
А оскільки це тепер наша бузина в нашому городі, і жоден дядько в Києві за нас вже нічого не вирішує - нашою справою стало і доглядати за цією бузиною.
Організація "Громадський контроль", де я п'яте колесо до воза, є ось таким ось добровільним наглядчим органом. Вона проводить розслідування методом Марії, збирає матеріали для порушення кримінальних справ і копає наші дорогі слідчі органи, щоб ці самі справи веселіше порушувалися. Ну і ще дечим займається.
Існує ця організація на гранти. Тому що американцям і європейцям, раптово, не похуй. Вони готові давати гроші нам, щоб ми у себе тут стежили за порядком. Підозрюю, це тому, що давати гроші на біженців в кінцевому рахунку буде дорожче. Я потім окремо поговорю про "грантоїдів" і чому я вважаю їх всяко більш гідними людьми, ніж "бюджетоїдів" (так, не в малому ступені тому, що "бюджетоїди" проїдають в тому числі і МОЄ БАБЛО! Але не тільки).
Коротше, завдяки цим людям я трошки увійшла в курс того, як виглядає і працює корупція на нашому місцевому рівні. Про нього ось і піде мова.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2955912.html. Please comment there using OpenID.