Вслід до синових нарисів про франшизу у цілому:

https://madmundt.livejournal.com/124364.html
https://madmundt.livejournal.com/124513.html



Насамперед приєднаюся до синової думки стосовно того, що "Вісімці Оушен" (яку в нашому прокаті назвали якогось біса "Вісім подруг ОушенА", трясця їхній матері, наче головний герой чоловік) дуже бракує гендерного коментарю. Але я зосереджуся на драматичному аспекті.

Коли я робила свої перші кроки у сценарних справах, ментор питав мене: "Чому люди співчуватимуть твоєму героєві?"І не давав просуватися далі, аж поки я не відповім на це питання. І в тому є сермяжна правда: якщо люди не співчувають твоєму героєві, як тоді вони переживуть катарсис, коли в твого героя все вийде, або навпаки, ніц не вийде?

Отже: чого люди мають співчувати Деббі Оушен?

Чарів Денні Оушена їй бракує. Сандра Буллок шикарна акторка, я її люблю, але вона не того типажу, щоб посміхнулася - і всі розтанули. Може, я просто не тієї статі, але Клуні на мене в тому плані діяв краще.

Може, їй варто співчувати тому, що вона нещасна? Та начебто ні. Тобто, вона відбула термін у буцегарні через зрадливого брехливого коханця, якого зіграв Річард наш Дубощит... даруйте, Армітедж... але не схоже на те, щоб вона аж надто страждала. І коли вона виходить з тюрі, вона швиденько собі компенсує всі втрати, аж із песцовою шубою включно.

Хіба Деббі хороша людина? Ну то так, вона шахрайка, але, може, вона щось на кшталт Дєточкіна, забирає в багатіїв та роздає бідним? Аж ні.

Може, вона робить якесь праве діло? Та ні, вона грабує світський захід. Звичайно, я не бачу аж надто страшного злочину в тому, щоб поцупити три кіла аж до несмаку величезних діамантів, проте... великої звитяги я не бачу також.

Може співчувати їй треба через нещасне кохання та гніватися на зрадливого підступного Дубощита? Але про нього ми дізнаємося десь ближче до кінця першого акту...

Тобто, я дивлюся кіна про героїню, якій анітрохи не співчуваю... і мені нудно.

Але мій ментор не зупинявся на питанні про співчуття. "Які ставки в цій грі для твого героя? Тобто - що найкраще і що найгірше може з ним трапитися, якщо він досягне своєї мети, або зафейлить?"

Це дуже важливе питання. Якщо ти не змусив глядача співчувати твоїй героїні від початку стрічки, ти маєш змусити його співчувати їй за перебігом подій, ходом яких вона опиниться або аероплані щастя, або у помийній ямі недолі. Тож які ставки Оушен у цій грі?

Якщо вона виграє, вона стане власницею кількох мільйонів доларів, що начебто непогано... А якщо програє?

Ну, тоді вона повернеться до буцегарні, з якої щойно вийшла, тобто до статусу кво.

Повернутися у стан "як було" - це не такий крах, який змушує долоні глядача пітніти, коли він дивиться на гру, яку веде героїня.

Третій пункт. "Що піде не так"? Це важливий елемент розвитку будь-якої історії. Коли подія розвивається врозріз сподіванням аудиторії- це сюрприз, несподіванка, що викликає захоплення й цікавість.

У Оушен все йде так, все за планом. Єдиний момент, коли план знаходиться під загрозою - це коли в ході примірки героїні дізнаються, що кольє замикається на магнітний замок, магнітний ключ від якого є лише в охоронця. Але проблему розрулюють за хвилину, за допомогою малолітньої сестри однієї з героїнь, яка виготовляє магнітний замок лівою рукою.

Все йде за планом - отже нудно.

І нарешті. Під кінець фільму ми дізнаємося, що полювання за кольє з діамантів - то був відволікаючий маневр, а головну роботу зробив акробат Єнь. Тобто, без мужика б не впорались.

Та тю.



This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2954992.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3025679.html