Увага, лонгрід!

Щоденник ембріона

20 годин після того, як
УРА! Тато й мама потрахалися, це був не анал, ніхто не скористувався з презерватива, не було ніяких протизаплідних ковпачків, кремів та пігулок, отже гопа сперматозоїдів ломанулася навпростець у вагіну, найспритніші добилися до матиці а найтриваліші вдерлися по фалопієвій трубі та вичатували яйцеклітину, яка щойно вилупилася з фолікула. Минуло троха більше доби, і тепер я Чебура… тобто, зігота! В мене 46 хромосом, з яких, може, щось і виросте.
Виникає дурнувате питання: чи є я вже людською особою.
Онтологічно – так. В тому сенсі, що ні мишенятком, ні жабенятком я вже не стану. З моїм хромосомним набором 46 ХХ з мене вийде тільки людське дівча.
У решті сенсів – та ви що, подуріли? Я клітина! Одна-однісінька клітина, яка зараз дується, щоб перетворитися на дві, а це вам не коза насрала. От ви зможете самі поділитися надвоє, і щоб без пилки-циркулярки, і щоб для вас це не скінчилося тотальним ПЗДЦ? Ото ж бо! А я можу.
Так, в мене немає ніякої свідомості. Якщо ви не останній тупак, ви розумієте, що такого кшталту тексти пишуть дорослі дядьки та тьотки, а не реальні зіготи. Так, відчепіться всі, зараз ділитимуся.
ІІІІІІЕЕЕЕЕХХХХ!

30 годин після того, як
Йо! Вау! Я бластонулася! Тепер в мені аж цілих дві клітини, які незабаром ще поділяться, а далі, курва, цей процес вже не зупиниш.
Можна біло б розслабитися та запалити, якби я мала рученята, щоб тримати цигарку та запальничку, легені, щоб втягувати дим та м’язи, щоб розслабити. Навіть якщо зараз мамця розслабиться й запалить, я ніц не відчую. Прикро.

40 годин після того, як
Вже чотири клітини! Ну хіба я не крута, бл… бл… БЛАСТУЛА?

3 доби після того, як
Опаньки, я вже морула! Вже 16 клітин як одна копієчка! Є темненькі, є світленькі. Не знаю навіщо, але прикольно!

4 доби після того, як
ЩО ЦЕ ЗА ТРЯСЦЯ БЛІН НАФІГ БЛІН? Чому в мене всередині якийсь пухир з водою? Я що, бластула тобі в печінку, ВАГІТНА???!!!
ААААААААРЯТУУУУЙТЕААААА!

5 діб після того, як
А! Хух! Все гаразд! Я просто бластоциста. Це такий етап у житті, його треба перерости. Головне зараз не нервуватися і зосередитися на внетренні в стінку матки, бо якщо зафейлити цей процес, то все до пизди. Буквально. Змиють в унітаз і писнути на встигнеш.

Тиждень після того, як
40 годин довбалася і таки внетрилася. 40 годин без передиху. Подяки не треба. Зараз віддихаємося і перейдемо до гаструляції.

Два тижні після того, як
Тут таке коїться, що всього й не перескажеш. Гаструляція шурує стаханівськими темпами. В мене вже є зародишевий диск, первинна смужка, розвиваються первинний та вторинний жовткові мішки, трофобласт як навіжений ділиться на цитотрофобласт и симпластотрофобласт, нема коли вгору глянути, цьомки!
Мамо, лови перші гормональні вітаннячка від мене.

Три тижні після того, як
А вгадайте, що в мене є! А в мене є нервова трубка! І ганглії! І якась мезофора, яка стане нирками, і майбутні легені, печінка, та решта тельбухів. Так, вони зараз ще якісь незрозумілі, і біс його знає, що з них що, але вони вже є.
І хто скаже на фіга мені жабри? І хвіст?

Чотири тижні після того, як
Отут буде пика.
Отут буде дупа.
Не переплутати.
До речі, дупа сформувалася першою. Не вся, лише майбутня дірка та кишка. Але то вже неабищо. Бо пика, власне, мені ще менше подобається. Рота нема, носа нема. Але жабри ще є. Хай вам грець, мені з ними все життя жити, чи шо?
Залози вже працюють. А потім казатимуть, що жінки думають гормонами. А чим його, трасця, ще думати, коли замість мозку самі ганглії?

П’ять тижнів після того, як
Це обличчя? Це облицця, я вас питаю? Це не очі, а ка зна що! Мізків так само нема, самі ганглії. Гормони їбашать як навіжені, бідна матуся, мабуть, блює далі, ніж бачить. Під пикою щось росте, мабуть, руки, з дупи теж щось росте, мабуть, ноги. Межи ногами якийсь валік. Дупою чую, що це джерело всіх моїх майбутніх проблем.
Вже маю горде право називатися ембріоном. Майже сантиметр на зріст!

Сім тижнів після того, як
ХВІСТ! Де подівся хвіст??? Я ще не второпала, нащо він потрібний, а його вже нема! Так не годиться. Повинна бути якась стабільність у цьому житті.
Мабуть, тепер треба розповісти, яка я гарненька, що в мене вже всі пальчики видно і як негідно робити на цій стадії аборта.
Але дзуськи. Я краще порадую вас тим, що в мене порвалася дупа. Ну, себто, клоакальна мембрана. Коротше, тепер в мене в дупі дірка. І мені на все насрати, гиги.
Що в житті ще кльового? Вуха. Тобто, намітилося вже де вони будуть. І де будуть очі. Поки це два баняка на півголови, а між ними – майбутній мізчик. Іще не мозок, а мізчик.

Вісім тижнів після того, як
Я майже наполовину складаюся з голови, а вона майже наполовину складається з очей та вух.
Так, гордий вінцю природи, хомо сапієнс сапієнс, тобі до сапієнса ще трюхати і трюхати. Пальці вже є, отже, можна тицьнути світові дулю. Ні, не можна, надто короткі. Вважайте, що я показую фак.
Ще в мене є пуповина. Вона одним кінцем іде мені до пуза, іншим – до плаценти. Через неї я харчуюся мамою. Бо більше нема чим. Мамо, цьомки. Росту як наскіпідарена. Не дивіться на мене. Я виглядаю, мляха, як Чужий.
Нирки починають виробляти сечу. Здогадуєтеся, куди доводиться сцяти? Так, трясця, просто в довколаплідні води! От звідки береться звичка сцяти в басейн…
Так, і на зріст я два сантиметри!

Дев’ять тижнів після того, як
Три сантиметри! Якби я носила якийсь шмот, уявляєте, як би я з нього виростала?
І вже можу скрутити дулю. Ось вам!

Десять тижнів післятого, як
ШОБЛЯ? АБОРТ? Та ви знущаєтеся?
У мене вже є печінка, вона виробляє кров, легені вже є, я вже дорівнюю розвитком якомусь жабеняті, та ну ж бо! Стільки зусиль, і що, вилазь, приїхали?
Еее, що ви кажете, на мене чекає в житті?
Мама через мене втратить роботу, бо "требабулораньшедумать, самадуравіновата?" Мама – переселенка, бо йде війна? Батько десь чкурнув, бо…? А що далі – зафайданий родбудинок? "Не кричи, курва, під мужиком не кричала?" Патріархат? Менша зарплатня? Ризик згвалтування? Нехтування моїми правами через те, що мій писюн вже сформувався по жіночому типу?
Знаєте що котіться під три чорти. Краще так, ніж штучні пологи, коли вже в мене буде все сформоване, і я все відчуватиму. Краще так, ніж стати людською особистістю, на яку вас всім буде накласти, щойно я вилуплюся з вагіни.
Цей світ трохи паскудний для гарної мене. Де той дохтур з його пилососом?

P. S.
Гей, ви все ще пам’ятаєте, що всі тексти такого кшталту пишуть дорослі тьотки та дядьки? Які здебільшого не мають зеленої гадки про те, як відбувається внутрішньоутробний розвиток? Цей текст, принаймні, достеменно дотримується медичної правди. Ну крім того, що ані бластула, ані зігота, ані ембріон до формування кори мозку не можуть мати ніякої особистості та свідомості. Я художній образ, більш чи менш вдалий, не більше. Не потрапляйте до художніх образів у полон. Та не цькуйте інших за те, що вони не потрапляють.