Була собі така ось мила дівчинка... Ми познайомились зовсім випадково. Просто зустрілися якось влітку, у полуденну спеку, на березі моря. І просто сподобалися один одному. А далі - як у справжній курортній казці Ну чому все хороше, світле, завжди так швидко закінчується? Ах... :)

А сьогодні зустрів цю любу людинку тут, в інтернеті! Ну хіба це не диво? Так так, не хокану, але дуже милу і любу Тепер маю від неї подарунок - декілька фотографій на згадку. І все завдяки інтернету! :)

_____________________________________________________

Виписки. Щоденник. Крим. Літо 2004 року.
_____________________________________________________

Невже і справді бувають такі красуні, подумав він, засмагаючи після прохолодного моря під пекучим липневим сонцем на величезній камінюці посеред пляжу. Пляж був тихий, напівдикий, але досить людний для цієї пори... Біля води, за декілька десятків метрів, стояла дівчина і, закривши очі, підставляла своє личко під сонячні промінчики.

Оце так пощастило комусь, - без заздрощів, але з посмішкою подумав він і перевернувся на інший бік, щоб краще роздивитися це диво.

Великі, зелені очі. Вони так радісно дивилися на світ, що в них просто неможливо було б не закохатися. На личко спадали широкі руді кудряшки, що смішно підкреслювали майже дитячий, веселий погляд. Вона була зовсім маленька, але рівні, красиві лінії тіла одразу давали зрозуміти, що дівчинка все доросла.

Уффф, - промайнула у нього думка, - до біса все це! А то витріщився на неї, мов баран на н.в.

До біса!!!, - повторив він подумки ще раз і щосили, прямо зі скелі, стрибнув у воду...

_____________________________________________________

Настав вечір наступного дня. І маленька зеленоока красуня поступово залишалася лише у далекій пам'яті... Минав третій день його відпочинку, і сьогодні ввечері мала прийти жінка, в якої власне його сім'я знімала цей будинок. Мала прийти просто поспілкуватися, почути їхні враження, побажання і так далі... Але знаючи її балакучий, хоч і завжди цікавий, характер, залишиться вона мабудь до ночі. Одним словом вечір не обіцяв бути ані трохи цікавим. Принаймі для нього...
_____________________________________________________

Дзззззззззззззззз, роздалося гучне, але скоріше торохтіння, ніж дзвін, вхідних дверей. Піднялася собаця і дім сповнившя шаленим лаем, криками на собацю, щоб вона замовка, дддзззззз, дзззззз.........

Боже, який гвалт! І як це можна витримати, - заспокоючи себе, подумав він і, піднявшись з ліжка, пішов до холу.

На порозі, ошаліла від такого лаю, але радісна, стояла хазяйка, все ще зі страхом дивлячись на маленького двометрового песика. Проте песик замов, і вона, подолавши останні краплини нерішучості, привіталася та зробила крок у перед.

- Заходьте, заходьте, - запросили її до кімнати всі четверо членів сім'ї, де вже був готовий чай та солодощі.

Всі зручно розмістилися за невеличким круглим столиком, довколо якого стояв такий же дивний круглий м'який куточок та зручні крісла.

-Пригощайтеся, - щиро посміхаючись, мовила його мати, - тут багато усіляких солодощів, чаю, кави, соків. Що ви бажаєте?
-Чаю, і ... , і ... , дякую, дакую, - сказала хазяйка, й поступово розпочала цікаву розповідь про всі події за минулий рік очами кримчан.

Минуло хвилин з п'ять і спокій знов порушив "Дзззз"

Дззззззз, дззззззззззз, пролунало це шалене торохтіння і його мати знов пішла відпривати двері. "І кого це ще приперло, - подумав він, але не встигши навіть закінчити цю думку, замовк. У кімнату зайшла та сама, зеленоока та руда красуня... І, побачивши п'ять пар очей, що з цікавістю на неї дивилися, зупинилася.

-Знайомтеся, це моя племінниця, - радісно промовила хазяйка будинку, - вона теж відпочиває у нас. А живе у м.*.

Але тих слів він вже не почув...
_____________________________________________________

Ось така от красуня...

[показать]

[показать]

[показать]