Исходное сообщение Сонце
В Маріїнському парку є театральна сцена. Зазвичай, коли починається дощик, люди біжать до неї, щоб від нього сховтися...

Декілька днів назад, коли розпочалася сильна, але тепла і приємна злива, я сидів поряд з нею просто неба (на місцях для глядачів) і насолоджувався теплою небесною водою. А поряд маленька дівчинка, років чотирьох чи п`яти, раднісно білага колами за птахами, що сідали на інші сидіння в пошуках їжі і щоразу тікали від неї, коли вона була заблизько.

Її мама вже вкотре злякано кричала "Ніка, ти намокнеш, швидко іди сюди, бігом, я кому сказала, швидко!" А маленька Ніка, не помічаючи ані зливи, ані маменого крику, бігала далі за птахами і мокла під дощиком.

А потім, мабудь вкрай стомившись від шаленого темпу, зупинилася, підійшла до мене і здивовано так запитала своїм ніжним дитячим голосом: "Дядечку, а ви теж не боїтеся дощу?" "Я йоло люблю", - відповів я, розглядаючи маленьке створіння. А вона мосміхнулася, ніби радіючи з такої відповіді, й мовила "Дорослі нічого не розуміють..." І знову побігла за своїми птахами...
[251x300]