27 Про радість

424 За несправжньою радістю йде справжній смуток, невідступно, наче тінь.

425 За справжньою радістю йде її щасливе відлуння, вона назавжди залишає з людиною свій присмак.

426 Несправжня радість готує грунт для справжнього смутку.

427 Справжня радість готує грунт для справжньої радості.

426 Несправжня радість несе в собі зерна справжнього смутку, із несприйняття справжнього смутку вона виходить і до нього приходить, а смуток тим часом зростає.

427 Справжня радість не несе в собі зерен смутку, із світла вона виходить і до світла веде.

428 Той хто не відає, під час смутку шукає несправжньої радості, а потім дивуєтья: мені ще гірше! І навіть в справжній радості не повністю радісний він, бо чекає за нею смутку.

429 Той хто відає не спокуситься на несправжню радість і не буде він шукати зерен смутку в справжній радості.

430 Із заперечення справжнього смутку виходить несправжня радість, і той хто відає бачить під нею смуток.

431 Із прийняття справжнього смутку може постати справжня радість, і той хто відає бачить під справжнім смутком можливість справжньої радості.

432 Як і будь-що несправжнє, несправжня радість вимагає причини. І кажуть: я радію бо сталося те або те. І кажуть ті хто не відають: "смєх бєз прічіни - прізнак дурачіни".

433 Як і будь-що справжнє, справжня радість не вимагає причини, і буває безпричинною і несподіваною як злива без хмар.