Сподобалося мені замість математики писати віршики в зошиток. Тільки сенсу в них все менше та менше, аслова, що не висточають для рими, почав вже матюками заміщати... Тож, вибачайте...

Оцей ще хоч якийсь сенс має:

Укрю мова, укр. мова,
Ти чому така чудова?
Хочуть всі тебе їбати,
Українцям не лишати

І це теж, але то вже криза жанру... Навіть матюка не знайшов потрібного, довелося зі слова "країна" знущатися:)

Разом нас багато,
І всі ми українці,
Так давайте ж помагати
Нашій малій країнці!..

А далі пішло...

Ішов козак,
Побачив хуяк. /потипу, хуяку, величеньу таку/
Його відірвав
Та москалю продав


Ми будемо жити,
Ми будемо пити,
Алкоголь в нас не вкрадуть,
Бо за це пизди дають


Пишу я щось, не знаю що,
Також не знаю я, навіщо...
Та буде день, і буде мить,
Коли ми всі продовжим жить