Сидів на уроці, було нема чого робити. Почав думати на теми, що не стосуются урока та школи взагалі:) Про Україну та політику у ній. Та про наш народ. І раптово до мене прийшла Рима. Спочатку 2 рядки, а потім ще один я сам придумав:) Справа в тому, що вірші я взагшалі не писав ніколи. Бо не виходить в мене багато, не римується великий текст так, щоб у ньому хоч краплинка здорового глузду залишалася:)
Так от, таке я вигадав про Україну:

Любіть Україну, вашу неньку єдину!
Вона так живе, як ми її вчимо
І не дивіться на те, що вона не дитина!