Вирішив-таки писати й до цього щоденника. Писати про наболіле, про те, що не хочеться нікому розповісти ,або, принаймі, що не хочеться розміщувати в іншому щоденнику...
От і перші думки. А якого біса я розпочав цього щоденника?.. Бо не можу розповідати про все своїм друзям... Бо не можу з ними бути цілком відвертим... Та ще й цей дибільний імідж людини, що завжди порадить щось корисне... А дуже часто мені самому потрібна порада! Або просто людина, якій би я міг усе розповісти, без остраху, що мене не зрозуміють...
Доведеться бути відвертим тут, де мене ніхто не знає...