Цікава штука. В ефірі муз-каналів крутиться як мінімум чотири укр-кліпи, зроблені зі схожою (якщо не сказати - однаковою) естетикою. Їх можна спарувати: Крихітка Цахес і Моторрола, Тартак і Бумбокс.
Спіьним для всіх є "блукаючи тексти" поверх картинки. Спільним для всіх є комунікативні слова і символи (смс, інтернет, імейл, меседж, діаологове вікно). А нагадує це старі радянські шкільні часи, коли всі в школу мусіли ходити в однакових потворних коричневих уніформах. При цьому якщо білі комірці у хлопчиків якось прикрашали її, то чорні дівчачі буденні фартушки робили наліт траурності.

Але за звичкою дивлюсь на ці твори з іншого боку. Є чотири якісних кліпи, що підтверджують існування спільного на всіх мешканців всесвіту інформаційного поля, в яке доволі часто наші уми потраплять водночасся. Звідти клонуються ідеї і втілюються в життя за принципом "хто швидше встав..."
Виділяються ще "Півні" Каті Чілі (своєю незграбністю графіки і примітивністю звучання, для якого навіть термін "мінімал" не підтягнеш за вуха) і лав сторі від "Сбей Пєпєлс". Фішкою останніх була "фотографічність" кліпу, мовляв взяли 5000 фоток і зліпили воєдино... Хоча частота прокручування фоток-кадрів створює ефект загальмованого відео (закинули в Адоб, повисмикували кадри, "повитягувавши" ті, що лишилися, до необхідного хронометражу і все). Набагато прикольніше виглядає в цьому плані "Восени" від героїв свистопляски на Майдані Незалежності республіки Конго. До речі, вони одні з перших почали використовувати надкадровий текст.
Але кліп Тартака все одно фірма! Навіть із закороченим на момент зйомок складом групи. Dream Girl, ти вже потанцювала під нього на прощальный паті-зон?