В колонках играет - jazz

не пам'ятаю коли саме, до чи після катання на роликових їздунах, пробігла в голові старовірська думка (майже як з анекдоту): "Боже, дай мені виграти якусь лотерею, обіцяю третину суми перерахувати на церкву!" мабуть з такими думками приходять в храми тисячі моїх одновірців. коли осмислив безглуздість і водночас реальність таких прохань, зокрема і від свого імені, легенько припух і забув про це.
катався в Маріїнському парку, навпроти Кабміну, там де зараз наметове містечко опозиції. відкривав сезон. накатався і захотів виїхати з парку на ковзанах. вирішив перевзутися в нормальне взуття вже внизу, "так швидше". доріжка з парку до стадіону "Динамо" не надто крута для пішохода. однак ролер набирає там швидкість моментально. спочатку спускався крутими дугами, щоб моментально гасити швидкість. один раз майже впав - на гострих кутах нахилу до асфальту і крутих поворотах ролерські капці абсолютно втрачають сенс. подивився, що людей немає, а відстань всьго метрів 100-150 до низу. все, їду без гальм. тим більше, що гальма мені там і так не допоможуть. алея виходить на невеликий майданчик перед стадіоном, далі вулиця і новий підйом до бібліотеки. по ходу обдумую - якщо на дорогу раптом виїде авто, буду або повертати, або одразу падати. якщо все буде нормально - то пролітаю дорогу, вискакую на протилежний тротуар, а там така ж алейка, тільки під горб. так і загальмую.
вже на перших секундах спуску запанікував - рівний на перший погляд асфальт виявився дуже горбатим, ледве тримаю ноги разом, ковбасить дай Боже!!! Але втримався. Машин не було, перелітаю дорогу а далі засада - те що з далеку виглядало добротною доріжкою, виявилось погано укладеною бруківкою. ривок, стрибок, приземлення. в принципі, цілком успішне, тільки сильно забив ліву долоню і трохи пошкрябав праву кисть. як пише інколи Microsoft WORD - обробився невеликим переляком (якщо через Ruta Play перекласти російський вислів "отделался легким испугом").
ніхто з мене не ржав, промив руки і рани, перевзувся і пішов додому. і лише ввечері зрозумів, що весь цей фінал катання на їздунах і є моєю головною лотереєю в житті. це був лише ще один випадок, коли я міг на всі 99,99999% загинути.