холодно.
чай, навпаки, гарячий. навіть чашка обпікає руку.
атомарний рух хоч і не припиняється, але уповільнюється.
не хочеться дивитись у вікно.
кому потрібні ці звіряння?
хто зазирає в цей світ, аби побачити

безмежне поле, як завжди, вкрите снігом
вітер, що грає на флейті
сад, в якому не прибране листя поволі тоне в білому, білому, білому мовчанні всіх моїх щоденників, мовби колишніх і прийдешніх коханців.

я вимкну телефон. світло.
хай не буде снів

LI 3.9.25