я побував на виступі академічного хору "Гілея" в Краєзнавчому музеї.
досить цікава програма.
спробую поділитися враженнями.
вони діляться на враження від концерту і враження від музики. почнемо з перших. їх небагато.
Ще до початку концерту, і потім неодноразово в процесі я думав, що: гарний зал, гарна акустика - чому я так мало буваю тут на концертах? і чому б тут не виступати, приміром, "Контрабасу" або "ДМЦ"?. Потішило те, як керівник (чи хто це була?) хору постійно наголошує на тому, яких офіційних здобутків досяг колектив, що він був лавреатом, співав разом з хоровою елітою. в принципі, я, як слухач, не міг перевірити "якість" дипломів, з іншого боку, мені здається, що вони, їх "якість" і кількість ніяк не впливають на звучання. Так от, власне про музику.
я належу до тої більшості, яка слухає класику спорадично й нерегулярно. і тому музика ця викликає цілий вир асоціацій, переживань, відкривається так, як не відкривається знайома і слухана.
від "Дива" Загребельного, від першохристиян, котрі муками сповивали своє життя в прагненні досягти божественного, ведуть свої початки з асоціаціями навколо релігійних мотивів православних композиторів. у католиків абсолютно інший світогляд, їх музику можна назвати більш світською. католицька - світла, сонячна. православна - темна, загадкова.
академічний хор, на відміну від народного (а я співав у народному) - це єдиний інструмент, а не група особистостей. диригент грає, як органіст на органі.
до речі, дуже емоційне диригування. змушує співпереживати. якусь частину виступу я тільки слухав, якусь - більше дивився, ніж чув.
Це магія творення звуку.
Ліричні й обрядові народні пісні теж набули якогось релігійного осяяння: навіть традиційний "Щедрик" звучить, як християнський гімн, а не як язичницька пісня (і цим академічний хор теж відрізняється від народного, я так думаю). Абсолютно інший, проте рідний світогляд православних композиторів (саме православних, оскільки програма спонукає не проводити порівнянь типу "сучасне-несучасне").
Класика. Вічність.
Хочеться малювати пейзажі. Хочеться молитись.
Дуже гарний концерт, десь на тлі, зовсім непомітно, промайнули нечислені помилки (а були! що свідчить про те, що хор живий, і його можна любити).
Прекрасні враження, для яких зовсім не вистачає слів.

Про це краще говорити, ніж писати.
А в перші моменти, коли враження сповнюють усе єство, краще мовчати, переповнюючись надхненням, світлим подихом музики, універсального мистецтва, яке найбільш повно передає почуття людини.