А колись, здавна, в Україні було звичаєм закликати весну, співати веснянок, гаївок, забав, водити хороводи, влаштовувати ігрища, розважатися...
Весняночка-паняночка, Де ж ти зимувала? У садочку на кленочку, Пряла на сорочку. Ой сорока, ой снує, А ворона вишиє, А білі лебеді, Тай відбілять по воді. Що у тих же багачок, Повні скрині сорочок, А у мене одна, Тай та чиста щодня. Із вечора замочу, А з півночі колочу, А сонечко блисне, Сорочечка висохне! |
А зараз, можливо де-не-де лишилися ці традиції у вервинному вигляді, а так — забулися. Молодь соромиться співати народних пісень. Невже інші кращі? Та не кращі, можливо модніші серед однолітків, але зовсім не кращі. І про яке покращення життя може йти мова, коли люди не бажають його покращувати?
Шкода, що подібні пісні наступні покоління вже пам’ятати не будуть.
Ой Весна-Весна Днем Красна Що ж Ти Весно принесла Принесла я Вам Літечко Ще й Рожевую Квіточку Хай вродиться Житечко Ще й Озимая Пшениця І Усякая Пашниця Ой Весна Весна Днем Красна Що ж Ти Весно принесла Коробочку з Веретенцями А Скринечку з Червінцями Старим Дідам по Кийочку Старим Бабам по Серпочку Малим Дітям по Яблучку А Дівчатам по Віночку А Хлопчатам по Батожку Ой Весна Весна Днем Красна Що ж Ти Весно принесла Принесла я Вам Літечко Ще й Запашненьке Зіллячко А Вам Дівчата по Вінку З Хрещатого Барвінку А Вам Парубки по Кийку Гоніте Товар на Гірку А Вам Бабусі по Ціпку Попід Хатами ходити Малих Діточок глядіти Ой Весна Весна Днем Красна Що ж Ти Весно принесла Принесла я Вам Літечко Ще й Запашненьке Зіллячко Ще й Зеленую Травицю І Холодную Водицю Принесла я Вам Ягнятко Ще й Маленькеє Телятко |