Хм...
Я тут писав комент, і подумав про літо і плани на нього... І зрозумів, що ніяких планів і, блін, так стало самотньо. Знову одне і те ж саме. Знову прогулянки до самої ночі з пляшкою пива... І знову нічого особливого, без цілі витрачені гроші, без цілі витрачені дні...
=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=
Треба щось міняти. Треба ЩОСЬ міняти у собі. Варто змінити себе і світ довкола зміниться.

Чогось мені не вистачає. Чогось... Я хочу на захід... Мене тягне у Львів, пройтися вуличками, порозмовляти українською, чистою... Знаю, ідеалізую, але інколи здається, що там немає злодіїв, всі щасливо живуть... Які у мене приземлені фантазії.
=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=
Мені йде 22 рік. А, що я вмію? Що знаю, Я? Чого я досяг? І чого досягну у майбутньому? Хех... А власне, чому я переймаюся? Чому я щось пишу? Мабуть тому, щоб хтось це прочитав. Мабуть для того, щоб хтось подумав про мене. Навіщо? Мабуть щоб стало більше доброти у світі.
*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-
Ти, читач. У мене є для тебе слова.
Я не знаю, знаєш ти мене чи ні. Але все, що пишу я тут - це опис себе. Я голий стою перед тобою, дивися на мене такого який я є.

А в мене убогого, лиш мрії мої.
І їх я під ноги тобі постелив.
Тож м'якше ступай, не топчи моїх мрій...

Можливо, ти знаєш мене, дізнайся краще.
Немає бажання приховувати щось. Я цього не розумію.