Мені вважається за потрібне , відкрити автору жж очі ( хоча я впевнений , що він не зрозуміє) на його безграничні пафос та самозакоханість. Нам потрібні такі "люди", адже за допомогою лестощів, створити армію пустоглових рабів надзвичайно легко. ;)

Згоден, за допомогою лестощів можна все, що завгодно.

Але на жаль, щоденник я пишу для себе. Тегів не ставлю, акцентів не роблю. Тому можу дозволити собі і лестощі і пафос і все, що завгодно.

Шановний Анонім. Поважаю, але не розумію прихованості. Я не боюся погляду у очі. Я не бажав зла нікому, тому і боятися мені немає кого.

Я з готовністю прийму критичні зауваження, які б вони не були. Кожна людина - особистість, кожен має право на особисту думку. Догматів я не встановлюю, популярності не прагну.

Я б хотів подискутувати на цю тему. 229-330-708 пишіть у будь-який час.

Бачу, вельмишановние Палантіре, що з моменту нашої останньої зустрічі, Ви виросли. Але,нажаль, втратили свою особистість та неповторність, перетворившись на "людину натовпу". В деякий момент часу, Ви ввійшли не в ті двері.

Кхм 8) (му-ха-ха-ха-ха)

Я нічого проти не маю, але сама фраза "з моменту нашої останньої зустрічі" сказана Анонімом мене вбила 8) Дякую, це кайф!

Але відповім.
У всьому цьому негативний вплив дівчат на моє психічне здоров'я 8)

Не даремно і греки і римляни і гали і вікінги і взагалі будь-які народи - воїни перед війною утримували своїх воїнів (у-у-у тафтологія) від секісу з дівчатами! Це добре і це вірно! Жінка завжди негативно впливає на чоловічу логіку і робить чоловіка слабким. Саме тому я і став таким яким став, але, звертаю увагу, останнім часом я утримуюся, і тому самопочуття виросло, а інтелект окрепчал!

Йдемо далі.
Я дійсно дуже радий з того, що ваші, шановний Анонім, коментарі з наповнених злобою і презирством до мене стали більш стримані, дякую. Я це дуже ціную!
Я завжди "за" здорову критику.

Хочу окремо зупинитися на словах "нажаль, втратили свою особистість та неповторність, перетворившись на "людину натовпу"
Такого не було, не є, і не буде. Я завжди залишався собою. Не дивлячись ні на, що. Мабуть як і в останню нашу зустріч (я правда не знаю, коли то було) я шаную тишу, дощ, самотність, самокритичність, розум, логіку, красу, музику, вірші, темряву, чорний колір. Я не міняв своїх музичних смаків. Я слухав та продовжую слухати готик-блек старої школи. Мене мало цікавлять гроші, і тому їх у мене майже ніколи немає, я витрачаю на друзів все, що маю і пишаюся тим, що у мене є такі друзі. Я продовжую розвиток себе у таких напрямках як логіка, філософія, фотографія - це особисте. Все інше виключно для того, щоб були гроші за які я і буду розвивати себе. На жаль ми давно розмовляли. Хоча це тільки моя сторона "правди" і пізнати всю її я не можу ніяк.

"Я смею все, что можна человеку. Кто смеет больше тот не человек"

Я згоден, що перегибаю палку, часто і не у ту сторону, особливо тут у Інтернеті, але ніхто не погодиться, що я у Інтернеті і я поза ним один і той самий. Інтернет - це світ прикол. Це місце де я відпочиваю, він ніколи не замінить нічого земного, це просто одна з моїх масок. Це нормально, це правильно. Не правильно сплітати своє життя з ним і ставити пріоритети. Без сумнівів у житті я мало чим відрізняюся від того яким був. Можливо став трохи чеснішим, прямішим. Але я не любив і не міг би ніколи полюбити те, що довкола мене коїться... Оу... я заліз за далеко.

Я просто натякаю, що пізнати мене по моїм постам - це те ж саме, що пізнати хімію за таблицею Мінделеєва.

*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*
Двері, які я ввійшов?
Я тут не можу сказати краще слів мого улюбленого філософа. (який не змінився з нашої останньої зустрічі)

"И если бы случилось, что
я не пошел по прямой дороге, не отдав ей предпочтения потому, что она
прямая, я все равно вынужден буду пойти по ней, убедившись на опыте, что в
конце концов она наиболее безопасная и удобная: Dedit hoc providentia
hominibus munus, ut honesta magis iuvarent {По милости провидения то, что
служит к чести, есть в то же время и самое полезное для человека [28] (лат.
).}. В древности некий моряк во время сильной бури обратился к Нептуну со
следующими словами: "О, бог, ты спасешь меня, если захочешь, а если
захочешь, то, напротив, погубишь меня; но я по-прежнему буду твердо держать
мой руль" [29]. В свое время я перевидал множество изворотливых, ловких,
двуличных людей, и никто не сомневался, что они превосходят меня житейскою
мудростью, - и все же они погибли, тогда как я выжил:

Risi successu posse carere dolos.

{Смеялся над тем, что хитрый расчет оказывается безуспешным [30].}"

"Я не столько забочусь о том, каков я в глазах другого, сколько о том,
каков я сам по себе. Я хочу быть богат собственным, а не заемным богатством.
Посторонние видят лишь внешнюю сторону событий и вещей; между тем всякий
имеет возможность изображать невозмутимость и стойкость даже в тех случаях,
когда внутри он во власти страха и весь в лихорадке; таким образом, люди не
видят моего сердца, они видят лишь надетую мною маску." Том 2 "О СЛАВЕ"

P.S. Я надіюся, що моє почуття гумору у перших абзацах сприйметься адекватно. І моя серйозність в кінці не буде сприйнята дурістю, або продовженням гумору.

Дивлячись на кілкість сказаних Вами слів, стає зрозуміло, що вам немає чого сказати і тому Ви ховаєтесь за кілометрами тексту.
ЗІ:Ви завжди ховаєтесь за чужими цитатами, бо не маєте власної думки.

я граю за вашими правилами і роблю те ж, що і ви. ) "Ви ховаєтесь за кілометрами тексту", а ви за ім'ям "Анонім"

Тож давайте не будемо робити того, що не входить у наші звички.

"Ви завжди ховаєтесь за чужими цитатами, бо не маєте власної думки"

Якщо думка моя квола, але збігається з думками Великих світу цього, я запозичую їх слова, не для того, щоб здаватися розумнішим скільки для того щоб показати власну безнадійність і необізнаність.

Яку неповторність я втратив?

Здається мені, що пан повна бездарність.
Але от нема нікого, хто б про це сказав :(

Бездарність я чи ні, це вирішувати не тобі, шановний Анонім, і не мені. Це вирішує об'єктивна людська думка.

Хоча є і нормальні речі, той самий Біль наприклад. Він сподобався всім, хоча особисто мені не подобається.

Антуан Де Ляро також дрянь, рідкісна.

Я не письменник, я пишу для себе, і написав про це вище.



***---***---***---***---***---***---
Скажи мені Анонім, як це боятися подивитися у очі, і звинувачувати людину, що стоїть перед тобою as is?

Помиляетесь, я дивлюсь у ваші очі майже кожного дня. І де ви бачили звинувачення Вас у чомусь. Це були лише констатації фактів, які ви самі мені подали. Невже вам не приемно, що ваші думки про себе , підтверджуются іншою людиною?

Можливо досить цієї комедії?
Я як актор довів, що граю краще.

Ви забрехалися.
"Аноним 20-01-2008 11:07
Бачу, вельмишановние Палантіре, що з моменту нашої останньої зустрічі, Ви виросли. Але,нажаль, втратили свою особистість та неповторність, перетворившись на "людину натовпу". В деякий момент часу, Ви ввійшли не в ті двері."

Та:
"...я дивлюсь у ваші очі майже кожного дня."

Я не знаю, хто ти. Але мабуть я помилявся. Я тут чекав, трохи, іншого Аноніма, можна вважати: Аноніма минулого.
Мене найменше цікавить моя творчість. Мене цікавлять відносини з людиною яку я вважаю другом/сестрою. А тому, якщо, вельмишановний, маєте, що сказати на тему яка мене цікавить - прошу, кажіть. А ні, до побачення. З мене досить комедії!

Я намагалась достукатись. Але ти просто забрехався!

хм.
Я забрехався... Дуже знаєш приємно читати коментарі у стилі "мудак всіх мудаків", або "пиздиш", або постійно міняти свою стать і писати "невідомоким"

А після цього казати: "Я намагалась достукатись. Але ти просто забрехався!"

Я про тебе хоч згадував. Не я казав одне, а робив інакше, так чому я забрехався?
Чи ти, дійсно, думаєш, що я запитую: як здоров'я, як почуваєшся, та інше, просто так заради приколу? А коли ти мене просто ігнориш, я змушений взнати, що з тобою, привертаю увагу як можу. І після цього "я забрехався", "я змінився", "я ввійшов не у ті двері"...
Боюся змінилася ти. Що трапилося з тобою я не знаю, але я тобі не грубив.

Я дійсно турбуюся за тебе. Перечитай мої пости і свої...

Я, ж тільки допомогти хотів, підтримати (що я у тебе у ЖЖ писав? Хоч щось негативне є? Думаєш іронія? На жаль ні, я від чистого серця)...

Ладно, бачу, ти змінилася.
Я сумую, за тією приємною темною дівчиною, що слухала дум, та дивилася з під волосся. Яка проводила мені екскурс Дрогобичем та Стрийом. Так, що змінився не я.

Але я не тримаю зла на тебе, тому, якщо хочеш забуду все написане, тільки якщо звісно ти сама того хочеш, звісно.

А не хочеш, так і напиши "А не пішов би ти Палантір на йух"

так, що. Відповіді мені чекати довго?