Я стерта зсередини, хоч ззовні жива
Мене поглинає чужа пустота
Я сіре проміння з кошмарного сна
Думки охололи, пусті всі слова

Нікого не треба, навіщо це все?
У чому є сенс, коли все знов мине?
Всі марні надії і хибні шляхи
І інших немає, тож мовчки помри