Настроение сейчас - нармасік

В п”ятницю, 18.02, побував на виставі „Політ над гніздом зозулі” в театрі ім. М.Заньковецької, м.Львів (велике дякую Саші Крушу за запрошення, хай хранить його аллах :) )
Ніколи не читавши книгу і не бачивши фільму йшов на виставу з великою цікавістю.
Сюжет мені розповіли перед виставою, „суть побєга” мені сподобалася...
Отже, останні хвилини перед відкриттям занавісу.... Єсть. Почалося.

Перші хвилин 10-15 здавалося, що на сцені виступає ансамбль шкільної художньої самодіяльності (відвідування вистави Віктюка за два дні до цього давалося взнаки). Потім я перестав звертати увагу на огріхи акторів, на безглузді вигуки з залу(!) якихось піздєц „дотепних” пту-шників і спробував просто ловити смислову лінію дійства...

Історія бунтівника завжди сумна. Історія бунтівника в психушці ще сумніша. Я знімаю капелюха перед людьми, які прагнуть достукатися до людської свідомості. Перед людьми, які описують цю проблематику в книжках. Перед людьми, які просто не хочуть жити за законами стада (тільки прошу не плутатись сюди людей які взагалі не знають слова „закон”). Браво. За сюжет – суперзачот

Хай в деяких місцях хотілося крикнути станіславське „Не вірю!”, хай холод неопалюваного залу пробирав по сорочці.... Байдуже. Мені сподобалося і по закінченні я плескав в долоні від душі і з великим задоволенням