В пятницю, що минула, десь о четвертій зникла електроенергія в цілому кварталі, де я працюю. Пішла додому. А на моєму шляху був одне з центральних перехресть нашого містечка, ну відповідно і світофор. І тільки коли я підішла до самого перехрестя, я усвідомила, що світофор то не працює ( коли розпочала дивитись на сигнал). Бо машини їздили як звичайно, хвилину один напрямок, хвилину інший, пішоходи теж без остраху переходили в свій час. А коли перейшла , ще тільки хвилин стояла і дивилась як зачарована на це дійство.
Я завжди знала, що водії тут в Канаді, а особливо в таких містечках як наше, вічливі. всі один одного пропускають. Тут найчастіше побачиш жест -"дякую", або "їдь, я пропускаю", а не специфічний палець, як Києві :), але таке....
Ще мене захоплює, як всі тут зупиняються, як їде машина з мигалками (причому не поліція, такого тут мало, а як правило пожежники, це дуже частий випадок). Рух на вулиці просто завмирає, всі машини туляться то обочин. В мене перші рази теж виникало рефлекторне бажання завмерти, хоч я була пішоходом на тротуарі :).