Моя подружка Марлен зараз працює на півставки в центрі для біжінців.
Короткий відступ - в Канаді можна стати біженцев в двох випадках- 1)просто приїхати в країну і податись на біженство( політичне чи звичайне) 2) потрапити по ООН програмі вже як біженець. В першому випадку потрібно буде довести свій статус, тобто що на Батьківщині тебе чекають страшні умови, переслідування і т.д. , все через суд, шанси що відмовлять- великі( тоді висилають назад) і до отримання статусу ніякої спеціальної допомоги ти немаєш. В другому ж випадку , з ООН, в основному проходять біженці з країн в яких проходить громадянська війна і її статус визнаний ООН, це люди дуже часто спочатку потрапляють до таборів біженців і тільки їх частина потім потрапляє в нормальні умови, більшість проводить дуже багато часу в таборах. Але ті хто проходять по оонівській програмі і потрапляють до Канади, отримують багато допомоги( фінансової і такої) і одразу.
Так от, Марлен працює в основному з оонівськими біженцями, допомогає їм облаштуватись в країні, заселитись в соціальне житло, розповідає про всі програми і закони т.д. А в багатьох випадках їй приходиться нянчитись з ними як маленькими дітьми. Ось наприклад зараз вона працює з двома сімями з Бірми( http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D0%BC%D0%B0), на її частині давно вже йде громадянська війна- http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0...%D0%91%D0%B8%D1%80%D0%BC%D0%B5
В перша сімя провела 15 років! в таборі для біженців, в інша - це мати з два дітьми, ці діти, 7 і 3 років, теж народились на території табору. Люди не знали ні слова англійською ( а Марлен відповідно їх мови) і перекладачів не вистачає. А пояснювати приходиться багато, ці люди бояться супермаркетів, не можуть оформити документи. Та що там говорити, вони жили в таких умовах :(, що їм приходиться пояснювати що таке туалетна бумага . Я інколи допомагаю Марлен готуватись, роздруковуємо для різних речей картинки - інструкції з інтернету :).
Зрозуміло що батьки з цих сімей навряд чи зможуть тут мати дуже хороше майбутнє, скоріше просидять на допомозі все життя, але в дітей відкриваються перспективи- вивчать мову, отримають освіту і т.д.
Вчора розмовляла з Марлен, вона розповідала про свої підопічних, каже що різниця між сімями величезна - в першій чоловік вже трохи знає мову, жінка дуже акуратна і економна, діти доглянуті і т.д. В другому ж випадку Марлен в відчаї, жінка тратить гроші на неї звалились на що попало, в квартирі грязно і саме головне- вона б'є дітей! Марлен змушена була доповісти на неї :(.

Так що все в світі відносно, після того як побачиш цих біженців, усвідомлюєщ наскільки тобі пощастило. І жаль, що не всі ми вміємо користуватись шансами, які нам випадають.