Цього року це вже і моє свято, адже я - мама :).
Памятаю я Влад перший раз сказав до Данилки в перші години його життя - "Пойдем к маме? ", в мене одночасно пройшов мороз по шкірі і почало розпирати від гордості. Я так до цих пір ще до кінця не вірю, що я мама такого унікального маленького чуда. Хіба я заслужила?! Чи все я роблю правильно? Звичайно за 2,5 місяці я дійсно нічого ще поки не заслужила, але я дуже стараюсь бути гарно мамою:). І хоч я не знаю як це мені вдасться, я точно знаю що я бути старатись і вчитись кожен день на протязі всього мого наступного життя, прикладу всі свої зусилля щоб Данька був щасливим і виріс хорошою людиною.

А своїй мамі і мамі Влада я хочу ще раз подякувати за все що вони для нас зробили, зараз я це ще більше ціню. І я мрію щоб я справилась зі своєю роллю мами, так же добре як це робите ви, щоб Данилко любив мене так, як ми любимо вас!