Вчора після роботи і до занять по пілатесу я вирішила забронювати мотель чи готель на наступні вихідні. Коли вдалось знайти вільне місце за нормальною ціною, я звичайно почала подавати всі данні на себе( номер кредитки, прізвища мої і Влада і т.д.). І ось в кінці розмови жінка питає, а чи не розмовляю я українською? На моє "так" зраділа, сказала що вона також розмовляє, але з яким акцентом і старанністю вона це сказала :).
Після цього я побігла на заняття, а там мого звичного інструктура заміняє нова жінка. Перед заняття ми звичайно відмічаємось на листочку, хто прийшов. Нова інструктора глянула на прізвище проти якого я відмітилась, почула мій акцент, і також питає, чи не українка я? Бо вона також українка :). В цієї акцента майже не було, проста ,типова для канадських українців вимова :), але видно що англійською їй спілкуватись набагато легше. Ми з нею трошки потріщали після занять, вона приказувала мені щоб я навчила свою дитину української, на що я її втішила що в дитини не буде інших варіантів :).

Ось так я на протязі години неочікувано зустріла двах канадських українок. Я завжди радію таким зустрічам, із-за того що люди в третіх поколіннях зберігли мову, що гордяться тим, що вони - українці.