Дітям на днях дісталась іграшка в вигляді будиночка, наповнена шоколадними цукерками. Одна на двох. Ну думаю зараз будуть ділитись, воювати.
Сіли гарненько, мирно якось так ділять. Підхожу, бачу чотири маленьких кучки і в два голоса "Софі, Даня, мама, папа". Я чуть не просльозилась. А Влад звичайно цукерок не їсть, але теж з такого приводу зжував.
Добре що цукерок було рівно 12 , цікаво щоб вони робили в некратному чотирьох випадку :).
--
Софійка відмовляється тепло одіватись, втікає від дверей. Тоді я починаю лякати "раз так, то ми втрьох підемо гуляти, а ти залишишся дома" . Не реагує. Тоді я махаю їй річкою "Бай-бай". Софійка не те щоб злякалась, але задумалась . Даня - "Мама, Don't do this!" Продовжує читати мені лекцію, паралельно біжить до Софійки, обнімає " не бійся, не бійся, you'll go with us".
--
Колись давно Влад вискочив із-за дверей і злякав мене, тоді Даня кинувся мене захищати, теж читав йому лекцію. А це недавно шльопнув мене по попі на очах в Софійки. Софі майже плакала, кричала "папа, no!", чуть не кидалась на нього з кулаками.