Раніше я думала що наш ігровий майданчик знаходиться від нас дуже близько, але сьогодні подивилась на цю відстань по-іншому.
Адже коли падають перші великі краплі дощу і небо різко стає фактично чорним, а одна твоя дитина рахує, що дощ то весело і додому спішити не варто, а інша кілька хвилин тому відмовилась лежати в колясці і перелягла в слінг, то кожний метр від дому здається далеким :).
Тобто дощ, Даня який не спішить додому, коляска і слінг. Але тут до мне прийшла геніальна думка( як любить в таких випадках казати Влад, высшее образование ведь как-никак), я запропонувала Дані сісти в коляску. І він погодився!
І можу вам сказати я знаходжусь в досить нормальній фізичній формі. В всякому разі я, зі слінгом і коляскою обігнала молодого сусіда, який біг! в нього правда була небажаюча йти додому собака :).
--
І це все дрібниці в порінянні з тим як я колись в березні вийшла на прогулянку з Софійкою в колясці, з Данею на велосипеді, без слінгу, а коли ми видійшли від дому, Софія виіршила що їй буде краще в мене на руках, а Даня що йому велосипед вже набрид. Пхати коляску, велосипед, при цьому нести Софійку фізично не являлось можливим, ледь вмовила Данилка все-таки потурбуватись про свій байк, а то вже збиралась його залишити і повернутись за ним пізніше.
Тепер я розумна, без слінга нікуди, і беру завжди тільки щось одне, або коляску, або велосипед :)