Ага, знайомо. Плюс гуркіт і порох.
Я в такому вже 8 років живу. Сусідські хати якось по одній будуються. І кабель порваний проходили, перший рік як вселились, в грудні, якраз хороший північний вітер задув, а без електрики нема опалення, +5С в хаті було, збирались уже костри палити як чукчі.
І скоро сезон починається ....

Я радуюсь в душе, когда на время лишаюсь коммуникаций по воле случая. Возникает особая атмосфера и дело даже не в свечах и отсутствии зомбоящика.

LittleAnt,ой, а у нас тут навпаки дуже активно будуються, зараз на вулиці десь 10 будинків в процесі будівництва, на разній стадії, і такими темпаки цього року всю вулицю забудують.

Hemfox, понимаю :), у меня любимые воспоминания с детства, когда свет пропадал, мы сидели всей семьей в одной комнате и родители рассказывали нам всякие истории, типа как они познакомились.
Но тут свет практически никогда не пропадает :(.
И вообще у меня такое ощущение возникает только при выезде на природу,с ночевкой, на север Канады, так как дома хотя бы мобильная связь и мобильный инет постоянно есть :(.

Ответ на комментарий Танчік_із_Канади # Во-во! Не одному мне знакомо чувство)) А ночевки в лёгих домах на природе за то и люблю.

Мабуть скоро земля в місцях де не дістають мобільні оператори матиме огромну цінність.