Вчора вечором Даня випадково побачив фото з свого 2--річчя, там де він з тортиком і свічками, і почав просити, чи навіть правильно сказати вимагати :), здійснити процес задування свічок. Ми спочатку почали пояснювати про День Народження і що воно раз на рік, а потім подумали ну і навіщо такі умовності? :) хіба ми не хочемо створити своїй дитині свято кожен день ?
Почали шукати приховані свічки, не знайшли :(, вони таки десь є, але де- пам'ять мені відмовляє; зате пригадали що в нас є кусочок торта, який нам приніс знайомий і який ми їли в неділю вночі , після того як Даня вже заснув :). Але їхати за свічками всеодно було ліньки , тому ми використали довгі сірники , спеціальні для запалювання в каміні. Влад створив щось схоже на 2,5 сірника, Даня їх радісно задув, взяв кілька ложечок торта і щасливим пішов спати.

----

Ми звичайно привчаємо Данилка до думки про меншого братика\сестричку. І ось вчора я клала його ручку собі на живіт, щоб він відчув, як дитинка рухається. Він фактично ніяк не зреагував, нічого не сказав (він взагалі мало говорить) і я подумала що він не зрозумів\не відчув що відбувається. Але через кілька хвилин він приніс машинку-наклейку і прикріпив її на мій живіт, мабуть поділився іграшкою :).